43-річна американська астронавтка Хайді Пайпер-Стефанишин у вівторок відвідала Львівщину. Тут живуть п"ятнадцятеро її двоюрідних братів і сестер.
Покійний батько Хайді Михайло Стефанишин народився у селі Якимові Кам"янка-Бузького району. У 40-х роках подався за кордон. Спершу потрапив до Німеччини, а згодом — в Америку, де одружився з німкенею Адельгейдою. Майбутня астронавтка народилася в Сполучених Штатах.
П"ятьох рідних братів і сестер її батька вже немає серед живих. У селі Новий Яричів мешкають кузени Хайді Михайло Стефанишин і Марія Бабій.
У селі готуються зустріти родичку із восьмої ранку. Біля пам"ятника Шевченкові з дощок збивають столи. Накривають дахом із шиферу. Жінки приносять салати, нарізають домашній хліб, сало. Убраний у вишиванку й жупан Микола Сорока, 45 років, помішує в казані куліш.
— Усе село гулятиме, — розповідає. — Люди з роботи відпросилися. Учителі дітей з уроків відпустили. Якби Хайді влітку приїхала, ми б танці влаштували.
Львівська родина астронавтки приїжджає до села двома автобусами. На дорозі зупиняється великий жовтий "мерседес". Невдовзі з"являється ще білий мікроавтобус. Прибулі компанії обіймаються одна з одною. Чоловіки тримають букети троянд.
— Ідемо до пам"ятника, бо тут ми її не побачимо, — бере під руку свою маму Марію племінниця Хайдемарі Галина Ткач із Нового Яричева. — Але ти будеш говорити з Хайді, бо я встидаюся.
Її мати поправляє бузкову хустину на голові й киває.
Дівчата із кафе-бару, що навпроти пам"ятника, носять глиняні тарілки з варениками й дерунами. Люди беруть їх руками.
Хайді приїздить о пів на десяту. Із нею — представник фонду Віктора Пінчука, який запросив астронавтку до України. Хайдемарі виходить у чорному пальті з білого мікроавтобуса "фолькваґен". Молодий охоронець бере її під руку.
Знайшов собі на 28 років молодшу за нього німкеню
— Хай-ді! — скандують діти.
Разом із земляками астронавтка виконує гімн України. Хайді плаче. Губи в неї трясуться.
Ансамбль дівчаток у квітчастих хустках затягує: "Ти без коріння перекотиполе...". Гостя з Америки по черзі обнімається із трьома десятками членів своєї української родини.
— Батько розповідав, що тут багато родичів. Але я не думала, що прийде так багато, — говорить розчулено.
— Будьте відважними, зробіть два кроки назад! — керує натовпом сільський голова Роман Кулик, 57 років. Він невисокий на зріст, у вишиванці. Дарує Хайдемарі дві ляльки — козака й козачку. На білу коробку, в якій вони лежать, наклеїли герб села — Богородицю з дитиною. Хайді передає Куликові фото орбітальної станції з українським та американським прапорами.
70-річний Микола Максимишин приїхав із сусіднього села Ременів. Вручає Хайдемарі складений ним її родовід. Козацького кулешу гостя не пробує, одразу йде до родини.
— Мало часу, — пояснює сільський голова. — Та й охорона її не пустила б.
Дівчата наливають людям із 5-літрового бутля червоне домашнє вино до чайних горняток. Микола насипає дерев"яною ложкою в тарілки куліш.
— Війт (сільський голова. — "ГПУ") вичитав десь рецепт і навчив мене, — каже про страву, яка мліє в казані над вогнищем. — Тут є пшоно, сало, м"ясо.
Село Якимів за 15 км від Яричева. Там живуть троє кузенів Стефанишин. Глиняна хата її батька не збереглася. На тому місці стоїть сільський клуб.
Дорогою до Якимова рухається натовп мешканців сусідніх сіл. Люди збираються біля старої дерев"яної церкви, де молебень за здоров"я Хайді відправлятиме її двоюрідний племінник отець Богдан Стефанишин, 28 років. Високий священик чекає біля воріт. Дівчата за його спиною тримають корогви.
— Хайді схожа на галичанку. І косу довгу носить, — каже Надія Томків, 61 рік. Вона чекає на гостю з Америки понад годину. Аби зігрітися, тупцює ногами, поправляє на голові сіру норкову шапку. — Це ж треба, — додає, — Хайді родом із села, де ні школи, ні сільради немає.
— Нарешті Україна знатиме, що Хайді Стефанишин походить із Якимова, — спершись на ціпок, голосно заявляє 93-річний Володимир Томків. Він гріється у теплій хаті. — Газети писали, що її родина з Нового Яричева. Насправді батько Хайді народився в Якимові.
Томків колись товаришував із Михайлом Стефанишиним. Той жив бідно, працював фірманом у священика.
— Щонеділі до сусіднього села Соколівки на танці босі з ним ходили, бо не мали чобіт, — пригадує. — Михась красенем був, на нього всі дівчата заглядалися. Сподобав собі Ірину, доньку дяка. Але її батьки не хотіли віддавати інтелігентку за босяка. Ось і знайшов собі німкеню. Писав мені в листі, що вона на 28 років молодша. А Ірина вийшла заміж за мого брата. Вона вже померла.
Астронавтка йде на цвинтар, де поховані її бабця Марія, дідусь Павло і вуйко Іван. Молиться там. На голові в неї з"явився рожевий ангоровий берет — подарунок когось із родичів.
Родина запрошує її на обід. Приймають Хайді в хаті кузини Марії Завальної.
— Частували сестру варениками, борщем, налисниками з м"ясом, — розповідає Марія. — Подарували їй вишитий килим, півтора на два з половиною метри. Його моя покійна мама Катерина вишивала. Просила докінчити і передати Хайді. Коли кузина це почула — розплакалася.
Зітхає, що не встигла поговорити з Хайдемарі, бо бігала на кухню. Каже, що родина з нею знайомилася за столом.
— Хайді обіцяла, що іншим разом приїде із сином Михайлом, чоловіком Гленном і чотирма братами.
4 
35413
Коментарі