— Почав вірші писати не з власної ініціативи. Просто жив у той час в Житомирі й зблизився з літературною тусовкою. Це дуже на мене вплинуло, — каже поет 24-річний Богдан-Олег Горобчук у столичній кав'ярні поблизу метро Політехнічний інститут. Потирає борідку, голова поголена. — Мав років 15, але не складав юнацьких поезій про кров-любов. Навпаки, писав епатажно, у футуристичному стилі.
2002-го перші вірші надрукував у місцевій газеті партії СДПУ(о).
— Отримав гривень 30 гонорару. Спустив їх на каві протягом місяця. В нас була своя тусівка кавоманів у центральному гастрономі Житомира. Там стояли столики, подавали каву й різні тістечка.
Першу збірку "Книга дослідів" надрукував того самого року. Підійшов до вчительки зарубіжної літератури зі своїми віршами. Вона була у захваті. Попросив, щоб ліцей допоміг мені їх видати. Виділили гроші на 200 примірників. Гонорар не отримав, зате мені віддали весь тираж.
2007-го вийшли ще три збірки, загальним накладом понад 4 тис. За кожну книжку отримував 1–2 тис. грн.
Улітку 2003 і 2004 Богдан-Олег працював на Житомирському заводі формувальником залізобетонних виробів. Разом із бригадою виймав готові залізобетонні блоки з форм, вантажив на візки. Вони важили не менше ніж 2 т. Отримував 2 тис. грн в місяць за те, що очищував форму від решток бетону, стукаючи 10-кілограмовим молотом.
— Вірші встигали писати?
— Ніколи так не писалося, як тоді. Брав у цех шматок паперу і ручку, клав у кишеню робітничої спецівки. Як була вільна хвилинка, складав сонети. Не про кохання, а радше вільного змісту, філософські. Маю сонет про кранівниць, водія маршрутки. В обідню перерву засідав за роман. Написав третину, а тоді закинув — не вистачило досвіду.
Каже, поет може деякий час жити на закордонні гранти.
— Кілька місяців тобі платять по 750 євро. На них ти живеш, скажімо, у Польщі й пишеш вірші. Улюблена мною збірка Сергія Жадана "Історія культури початку століття" написана в Австрії. Сергій Прилуцький заробляв тим, що розносив піцу, зараз працює контент-менеджером. Я півтора року працював кореспондентом "5 каналу". Юрко Позаяк працював спічрайтером у президента Віктора Ющенка.
Нещодавно виплатили гонорар від одного польського журналу в Лодзі, де надрукували три мої вірші. Дали 100 злотих — це близько 300 гривень. Але найчастіше отримує гонорар перекладач, а не поет. Торік у Ріо-де-Жанейро видали португальською антологію українських поетів "Лоза". Там є і моя поезія. За це мені надіслали 10 примірників.
Богдан-Олег Горобчук навчається в аспірантурі університету ім. Шевченка і підробляє у піар-агентстві. Готує нову збірку.
8 
35413
Коментарі