У п"ятницю від раку легенів помер 73-річний Геннадій Янаєв. Він був одним із восьми учасників державного заколоту в серпні 1991-го в Москві. Геннадій Іванович очолював так званий ГКЧП — державний комітет із надзвичайного стану, який усунув від влади президента СРСР Михайла Горбачова. Обов"язки керівника країни перебрав Янаєв.
— Про створення ГКЧП я дізнався зранку 19 серпня, — каже перший президент України 76-річний Леонід Кравчук. — Перша моя реакція — чому Янаєв став головою? Потім зрозумів, що це такий маневр. Потрібна була нейтральна людина, не задіяна в партійних схемах. Янаєв не мав політичного досвіду, впливу. Його просто використали. Насправді путч підготував КДБ.
Коли Геннадій Янаєв по телебаченню оголошував про запровадження надзвичайного стану в країні, його руки трусилися.
— Да, ручонки действительно подрагивали. Говорили, мол, старик вчера надрался, — згадував той день. — Рішення про ГКЧП було ухвалене без мене. Я про нього дізнався в останній момент — о 21.00, коли група товаришів уже злітала до Горбачова у Форос. Перед тим була безсонна ніч. Звісно, хвилювався, тому руки трусилися. Якби не нервував, зрозумів би, що пора стрілятися.
— Я тоді працював у Вищій партійній школі, — говорить заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони 61-річний Дмитро Видрін. — Писав із цього приводу заяву ректору. Зазначив, що вважаю це не злочином, а швидше — помилкою. Янаєв — людина, яка більше за інших відповідала за неї, бо він очолив країну. Наміри в нього, як мені здається, були добрі. Але вони інколи ведуть до пекла.
Після провалу путчу Геннадій Янаєв сидів у тюрмі "Матроська тиша". На волю вийшов у травні 1994-го, за амністією. Останні роки завідував кафедрою історії та міжнародних відносин у Російській академії туризму.
У понеділок, 20 вересня йому стало зле. У тяжкому стані Янаєва доправили в московську центральну лікарню. Там він пробув п"ять днів. Йому робили хіміотерапію.
23 вересня в медзаклад привезли перші п"ять примірників щойно виданої книжки Янаєва "ГКЧП против Горбачева. Последний бой за СССР". Наступного дня Геннадій Іванович помер.
— Він мучився від своєї хвороби від 2003 року, — розповідає вдова Маргарита Федорівна. — А останні чотири місяці йшла боротьба за кожну годину життя.
— Людиною він був дивовижною. Для себе нічого не нажив. Був практично жебраком. Це 1991 рік почав його вбивати, — додає сестра Янаєва.
Геннадій Іванович любив радянську естраду 1950-х.
Поховали Янаєва на Троєкурівському цвинтарі в Москві. Залишилися дружина, дві доньки й сестра.
3 
35413
Коментарі