Комуністичного диктатора Румунії Ніколає Чаушеску з дружиною розстріляли 25 грудня 1989 року — на Різдво. Православні румуни святкують його за григоріанським календарем — новим стилем.
До влади в країні прийшли помірковані партійні функціонери на чолі з Йоном Ілієску. Його називали румунським Горбачовим. Учорашні комуністи створили власну партію — Фронт національного порятунку. І висунули своїх кандидатів на вибори, призначені на 20 травня 1990 року. Опонентів — націонал-лібералів, партії правоконсервативного, часто монархічного спрямування, — називали фашистами, королівськими посіпаками тощо.
22 квітня 1990-го на пл. Університетській у Бухаресті румунські інтелектуали та студенти розпочали безстрокову акцію протесту проти зради революції. Основна вимога — люстрація та відкликання колишніх комуністів із виборчих перегонів. Університетську площу проголосили "зоною, вільною від неокомунізму" та "нульовим кілометром румунської демократії". Йона Ілієску називали горбачовістом і неокомуністом. Перед маніфестантами виступали інтелектуали, літератори, політики демократичних партій. Протестанти звели барикади, поставили намети. Кількість маніфестантів сягнула 30 тис.
Ілієску називав їх фашистами та неробами. А "тверезо мисляче населення" закликав не допустити поширення їхніх ідей у країні. Інакше, мовляв, запанує хаос та анархія. У відповідь студенти охрестили свій рух ґоланіадою (від румунського golan — нероба). Склали гімн нероб:
Уже краще волоцюга, ніж зрадник,
Уже краще нероба, ніж диктатор,
Уже краще хуліган, ніж активіст,
Уже краще мертвий, ніж комуніст!
— Я теж нероба, — надіслав із Франції телеграму Ежен Йонеско — найвідоміший драматург ХХ ст., румун за походженням.
На виборах 20 травня Йон Ілієску виграв із величезним відривом. Влада налякала людей "поверненням капіталістів і поміщиків". Та насамперед — полюванням на колишніх членів партії та служб безпеки в разі приходу до влади їхніх опонентів. Залякування подіяли: кожен третій румун за Чаушеску був або членом компартії, або ж співпрацював зі спецслужбами.
Студенти продовжували протест. Армію та поліцію влада не хотіла використовувати: бухарестські відділи були часто налаштовані продемократично. Та й Ілієску намагався зберегти обличчя "першого демократичного президента" перед Заходом. Вирішили покликати шахтарів із бідної південної провінції Румунії. Вони мали "встановити порядок" у столиці.
14 червня 1990 року о четвертій ранку шахтарі прибули до Бухареста. Перед ними виступив президент Ілієску та закликав проявити "робітничу солідарність" та прибрати "нероб і фашистів" з Університетської площі.
Шахтарі прорвалися туди. Студентів і професорів побили, захопили університетські факультети та телебачення. Знищено офіси опозиційних партій. По обіді, коли маніфестанти розсіялися по місту, шахтарі й поліція виловлювали їх поодинці та били або заарештовували. За офіційними даними, поранено 746 осіб, убито шестеро. Революціонери називають цифру в понад 100 убитих і зниклих безвісти. 15 червня президент Ілієску подякував шахтарям за "громадянську позицію" й доручив урядові організовано відвезти їх додому.
Ґоланіада закінчилася кривавою мінеріадою (від румунського miner — шахтар). 1996 року президентом країни став лідер опозиції Еміль Константінеску. Проте вже 2000 року до влади повернувся той-таки Йон Ілієску. А через чотири роки на президентських виборах переміг Траян Басеску, який не є ані колишнім комуністом, ані націонал-лібералом. Румунія вступила до НАТО та Європейського Союзу. Люстрацію в країні так і не провели.
2 
35413
Коментарі
3