У животі Лідії Середи лікарі забули котушку і серветку

 

Під час операції медики забули в животі 51-річної Лідії Середи котушку з шовковими нитками і марлеву серветку розміром 18 на 30 см. Пацієнтка вимагає відшкодувати збитки.

— Раніше ми жили в райцентрі Щорс, — розповідає Лідія Григорівна. Вона із села Горбове Куликівського району Чернігівщини. — У грудні 1996 року мені зробили операцію в райлікарні, була позаматкова вагітність. За рік, 20 листопада 1997-го, зробили ще одну — в обласному онкодиспансері вирізали міому матки.

Після операції хвора поїхала додому.

— За місяць почав сильно боліти живіт. Не могла ні сидіти, ні стояти, ні ходити. У правому боці прощупала щось велике і тверде. У райлікарні запідозрили пухлину, направили в чернігівський онкоцентр. Звідти в міську лікарню номер 2. Там сказали вертатися додому: "Прокапаєте, і все мине". Поїхала. Пролежала у лікарні до 25 лютого, висохла до 42-го розміру. Все без змін. Виписали.

— Лікарі вирішили, що їй хана, — втручається у розмову чоловік, Микола Михайлович. — Відправили додому помирати. Скільки грошей на те лікування пішло, що могли б іще одну хату звести.

Удома Лідії Григорівні дедалі гіршало.

— 15 березня знову повіз у Чернігів, — продовжує чоловік. — А там кажуть: везіть туди, де оперували. Пішли в онкоцентр, носили її по кабінетам, просили покласти. Хто не гляне, каже: "Їдьте додому. Операція недоцільна".

— Доки не побачив заввідділення Іван Петрович Єрко, — підхоплює дружина. — Зразу: "Негайно в операційну!" 6 годин оперував, урятував. Витяг із живота медичну котушку і марлеву серветку. Це все почало вже розкладатися, обросло жиром, з"єднувальною тканиною. Одрізали 60 сантиметрів кишечника, бо пішли дірки. Ще б трохи, і почався перитоніт (запалення черевної порожнини. — "ГПУ").

Вирішили, що їй хана, відправили додому помирати

Наступного ранку лікарі обговорювали операцію на нараді. Головне бюро судово-медичної експертизи провело перевірку. Дало висновок: "Марлева салфетка, разом із котушкою шовкових ниток, була зашита в черевній порожнині хворої Середи Л.Г. під час операції 20.11.97 р., звідки вона через перфорацію стінки клубової кишки, яка виникла внаслідок її запалення (реакція на стороннє тіло), потрапила у кишечник і, переміщуючись по його ходу, потрапила у початковий відділ товстого кишечника".

Хвора 10 днів пролежала у реанімації, ще тиждень у загальній палаті.

— Як виписувалася, підійшла до хірургів. Давайте розбиратися, кажу. А вони: ви нічого не доб"єтеся, хоч у Москву скаржтеся. Поїхала додому. Набік живота вивели трубку, прикріпили кульочок, так ходила в туалет три місяці. Уявіть, як це. Ні на люди вийти, ні гостей прийняти, ні по хазяйству щось зробити. Дали другу групу інвалідності. Я б не мала претензій, якби через рік не треба було їхати на комісію. Щоб її пройти, треба медична картка, а її не було.

Три роки тому Лідії Середі дали безстрокову інвалідність.

— Але випадок із карткою дуже образив. Подала до суду. 12 років суджуся. Онкологи кажуть, що нічого в мені не лишали. Судмедекспертиза не змогла встановити, яка з лікарень залишила ті салфетку і котушку. Там і там кажуть, що такими нитками ніколи не користувалися.

У Миколи Михайловича та Лідії Григорівни двоє дітей та п"ятеро внуків. Тримають корову, коня, поросят, гусей, качок.

— Я живу завдяки дітям та чоловіку, — зітхає господиня. — Та Івану Петровичу Єрку, який урятував мене 13 років тому.

×