Водою з криниці Юрій Шевчук вилікував рак крові

 

48-річний Юрій Шевчук із села Волосів Андрушівського району Житомирщини вважає, що вилікував рак крові колодязною водою.

— Де тут криничка з цілющою водою? — запитуємо в жінки, яка стоїть біля Волосівської сільради.

— Ви, мабуть, маєте на увазі Юркову криницю? Вона коло поля, треба спускатися до посадки. Юра чистить ту криничку, бо її вода вилікувала його від раку. А мені помогла від тиску й діабету.

— Я служив у ракетних військах, на реконструкції балістичних ракет, — розказує Шевчук. — Там і заробив хворобу. 2002-го виявили рак крові. Сказали, що врятувати може новий препарат "Кладрибін". У нас його ще не продавали. Їду шукати ті ліки до Варшави. Ні мови не знаю, нічого. Добився, щоб у Національному університеті гематології мене обстежили. Сказали, що маю останню стадію раку, а ліки ефективні у 15–30 відсотках випадків. Мені забракло 200 доларів, щоб купити препарат. Вернувся у Житомир. Друзі дістали ліки за кордоном, але мені від них погіршало. Температура 40 не спадала кілька місяців. Не міг нічого їсти й пити. Медики на мені поставили хрест. Шлунок був на 90 відсотків уражений. Як зараз пам"ятаю, мене виписали з лікарні 18 лютого 2003 року. Думав, це кінець.

Шевчукові дали води із сільської криниці, й він відчув полегшення.

— Я почав пити її через кожну годину, навіть уночі. Скоро захотів їсти. А мені ж нічого не давали, бо строга дієта. Ото встав якось і на кухні ліплю вареники. Як помирать, то з музикою! Поїв їх — і нормально почуваюся.

Важив 65 кіло, ледь на ногах стояв. Став їсти разів 10 на день — і через пару місяців, у травні, мав вагу 85 кіло. Приходжу в діагностичний центр у Житомирі. Там усі роти пороззявляли — бо такий справний.

Багато односельців не вірять у цілющі властивості води з криниці, додає Юрій Шевчук.

— Але коли припече, то всі біжать до неї. До речі, там є й капличка.

Криниця — це джерело, яке б"є з-під каменя. А капличка — колодязь, біля якого стоять дерев"яні хрести та лави. Вода і там, і там однаково корисна, взимку не замерзає. Кажуть, у ній багато срібла.

Їдемо до Юркової криниці. Край села на перехресті треба повернути праворуч і їхати вздовж електроопор до посадки. Перший поворот праворуч і трохи вниз.

Важив 65 кіло, ледь на ногах стояв

Про колодязь є легенда.

— Жив у селі пан. Його донька була сліпою. Хтось підказав йому, що треба її вмити водою з кринички. Вона вмилася і прозріла на десяту п"ятницю після Пасхи. Той день у селі називають Десятухою. Щороку приходять священик і люди, — розказує Шевчук.

У Волосів із сусіднього села Нова Котельня приїздить протоієрей Микола Драпак.

— Я до криниці їжджу постійно. І на Йордан святити воду, і для себе.

Панотець Миколай говорить, що вода із волосівської криниці довго не псується, він нею користується під час богослужінь.

— У мене вдома акваріум. Заллю цієї води, і півроку міняти не треба. У ній справді щось є. Знаю, що допомагає хворим. У мене печія. А тільки вип"ю — все минає.

Наш водій набрав із собою літрову пляшку з волосівської криниці. У його доньки був на оці ячмінь. Наступного дня дівчина вмилася, і він зійшов.

Про одужання можна говорити через 10 років

Лікар гематологічного центру Житомирської обласної лікарні Наталія Нестеровська лікувала Юрія Шевчука. Вона каже, що він не одужав, у нього стан ремісії — коли хвороба є, але не дається взнаки.

— Він приймав сильний препарат "Кладрибін" і попав у той відсоток, якому цей засіб допомагає вилікуватися. Але стверджувати, що пацієнт одужав, можна тільки за 10 років.

Зі слів лікаря, траплялися випадки, коли рак виліковували.

— Бувало, навіть без медикаментів. Не останню роль відіграє віра. Скажімо, щодо цієї води. Тоді організм перебудовується, включаються відновлювальні функції.

×