Український аніматор Євген Сивоконь, 68 років, минулого тижня привіз із Франції приз Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів за свій мультик "Засипле сніг дороги".
Мультиплікатор зустрів нас на прохідній "Укранімафільму", що на вулиці Кіото в Києві. Одягнений у чорні джинси і темно-гірчичну куртку поверх вільного сірого светра.
— Це до мене,— кинув на ходу вахтерці, і та відразу нас пропустила.— А тепер підемо шукати, де сісти, бо зараз у мене кабінету нема.
У коридорі Сивоконя зупиняють дві жінки й вітають із перемогою в Франції. Він дякує і йде далі. За нами, виляючи хвостом, чалапає брунатний пес.
— Це наш син полку,— пояснює режисер.— Гуртом його підгодовуємо.
Піднімаємося на другий поверх.
— Раніше весь комплекс належав мультиплікаторам, а тепер наш тільки цей поверх,— обертається Сивоконь на сходах.— Ми, як котлета в гамбургері, — посередині. На верхніх і нижніх поверхах — орендарі.
Усі кабінети замкнені. Лише в одному сива бабуся хімічним олівцем виводить на склі з підсвіткою мультяшну муху в платтячку. У дальньому кутку кімнати стоять стіл, обмальована крейдою дошка і старі стільці. Сідаємо.
Ви вперше були у Франції? — питаю.
— Ні. Шість років тому їздив на фестиваль в Ансі, що кілометрів за 30 від швейцарського кордону. Виходиш з літака — і наліво — Швейцарія, а направо — Франція!
На мультик пішло кілограми два солі
Цього разу був у Клермон-Феррані. Це чотири години їзди електричкою від Парижа. Місто невелике. Населення — тисяч 140. Але було таке враження, що всі вони приходили дивитися фільми. Черги за квитками стояли кілометрові. Свій фільм я дивився двічі і щоразу відчував, як зала дихає.
Ходили десь на екскурсії?
— "Викроїв" два дні й поїхав до Парижа. Знайомий московський журналіст по Інтернету знайшов мені номер у найдешевшому готелі. До Лувра 20 хвилин пішки. Кімнатка — два метри на півтора. Ліжко, умивальник, душ. Рушника не давали. Напроти мого номера — церква. Кожні чверть години на ній бив дзвін. За кімнату платив 40 євро на добу.
Так дешево?
— Щоб отримати знижки, вступив у Товариство французьких студентів. Друзі підбили. Я їм казав: "Ви що, з глузду з"їхали? Який із мене студент?" — заливисто сміється.— А вони заспокоюють: "Нічого, ніхто й не помітить". Тепер я член цього товариства, такий собі студент-"второгодка".
Режисерові постійно приходять есемески: учні вітають із перемогою.
— Знову хтось привітав, а хто — і сам не знаю,— каже він, ховаючи мобільний у кишеню куртки.
— Коли отримав нагороду, одразу додому подзвонив. Передав привіт друзям. Але з"ясувалося, що про мою перемогу в Києві всі вже знали — вичитали в Інтернеті.
"Засипле сніг дороги" — це спогади людини про дитинство. Які ваші найяскравіші дитячі спогади?
— Ой не знаю, давно це було! Пам"ятаю, як почалася війна і мене чотирирічного разом із ліжечком несли у бомбосховище. Як нас евакуювали на потязі, а німецькі літаки його обстрілювали. Пізніше — як на всіх площах Києва стояли ялинки і величезні, метри три заввишки, Діди Морози. Пішов дощ, вони мокли і були такі нещасні.
Пан Євген пригадує, що першим мультиком, який він побачив, були діснеєвські "Троє поросят".
Чому зараз так мало показують українських мультиків?
— Майже всю колекцію кілька років тому продали на російське телебачення. Бо там більше заплатили, ніж на українському. Недавно я дивився якийсь російський канал і свої ж мультики, які робив років 10–15 тому, переписував на касету, бо тут не маю можливості їх подивитися.
У вас не питали дозволу, коли продавали?
— Абсолютно! — нахиляється корпусом уперед.— В Україні я підписую контракт і своє право автора сценарію наперед продаю за 120 гривень Міністерству культури. Інакше мій мультфільм не випустять у виробництво! Усі прибутки від фільмів осідають у міністерстві. Я не отримую ні копійки. На фестивалі у Франції запитували, де можна купити мій фільм. Я давав адресу і телефон Міністерства культури.
Скільки коштує зробити мультик?
— Дивлячись який,— потирає рукою бороду.— Майже восьмихвилинний "Засипле сніг дороги" обійшовся у 40 тисяч гривень. Наступний мультфільм, десятихвилинний, коштуватиме тисяч 60. Гроші в основному йдуть на оренду приміщення, світло, теплопостачання. На матеріали для фільму — менше. Адже мультик можна зробити з чого завгодно! Із цукерок "морські камінці", дроту, картону, вирізок. Болгарські аніматори робили мультфільм із пряників.
Ми з дружиною зараз живемо окремо у двох однокімнатних квартирах
А ви з чого робите?
— Фігурки в "Засипле сніг дороги" викладав на склі сіллю, вугільним порошком і підсмаженою манною крупою,— пан Євген малює пальцем по столу.— На мультик пішло кілограми два солі. Вугільний порошок купував в аптеці. Бачили б ви, як на мене при цьому дивилися!— сплескує в долоні.— Кількох пакетиків вугільного порошку досить, щоб очистити організм від алкоголю. А я за раз чотири упаковки взяв.
Кажуть, ви забобонний і тримаєте в таємниці те, над чим працюєте.
— Це поки не почну роботу, а я вже почав, — підносить пальця догори.— Зараз роблю мультик "Спаси і збережи" — про малюка та його янгола-охоронця. Поки хлопчик росте, янгол його рятує і захищає. А потім янгол старіє і стає непотрібним, а в дорослого чоловіка з"являються охоронці.
Вам пропонували робити політичні ролики?
— Ні... Та я й не взявся б,— байдуже протягує.— Хоча, якби дуже припекло, може, й зробив би.
Ви казали, що виграні у Франції гроші збираєтеся витратити на квартиру.
— Ми з дружиною зараз живемо окремо у двох однокімнатних квартирах. Хочемо або переїхати ближче одне до одного, або обміняти на більшу. Але в нас стільки дірок є, які треба латати!— обхоплює голову руками.
Яке у вас хобі?
— Зараз на це не вистачає часу, а колись моржував. Перед роботою їхав до Гідропарку й пірнав. Спершу не наважувався, а потім бачу: бабусі "божиє одуванчікі" — і ті пірнають. Ну що я — гірший? Поліз. А потім навесні подивився, яка грязюка пливе по Дніпру, і думаю: та гори воно все, краще вдома під душем буду.
1937 — народився в Києві
1960 — вступив до Київського художнього інституту
1962 — одружився на Олені, народилася донька Віка
1966 — перша режисерська робота в мультику "Осколки"
1976 — одружився на Наталії
1978 — народився син Олег
1979 — народилася донька Катя
1991 — одружився на Тетяні
2006 — приз за "Найкращий анімаційний фільм" у Клермон-Феррані (Франція)
2 
35413
Коментарі