Безтолковий магнат
Якось днями довелося завітати у гості до своєї давньої родички. Якоїсь-там чотириюрідної тітки. У селі в "юродності" ніхто не розбирається – родичі, значить родичі. Тітка Марія – гіпертрудяга. Вона ніколи не всидить на місці – постійно має чимось займатися. Найліпше для неї – важка фізична праця.
- Ні, щоб коли зайшла, посиділа по-людськи з родичами – вічно кудись біжить. – прицмокує язиком ще одна моя тітка.
За поспішливість тітку родичі називають "Тьотка Машка". Я тьотку Машку на відміну від решти родичів розумію. У неї – цілий полк господарства, включно з коровами, биками і свинями. Та ще й п'ять городів. Війну за них вона веде щороку. Давним давно вона вирішила, що це є правильно – і з тих пір своїх позицій не здає. Дарма, що через оте все господарство й городи у неї варикоз на ногах – уже, як гарбузи. Зате на виручені від картоплі гроші вона вставила пластикові вікна цього року по всій хаті. А торік купила усім онукам по дублянці.
Єдиною віддушиною в її нелегкому трудовому житті є телевізор. А якщо точніше – серіали. З 7 вечора – тітку відірвати від голубого екрану не можливо. Всілякі "Кармеліти", "Карменсіти" і "Санта-Барбари" - мабуть друга радість в житті тітки після дітей і онуків.
Одного разу, років так з 15 тому, коли я ще була малою, у тітки зламався телевізор. Саме тоді на піку популярності був серіал "Династія". Його дивилися усі, намагаючись не пропустити жодної серії. І тітка прийшла дивитися кіно до нас.
Довго зачаровано дивилася на всілякі велетенські маєтки, вертолітні площадки і зимові сади нафтових магнатів. Ну й на усі перепитії та драми, котрі відбувалися в родині нещасного багатія Блейка Керінгтона. А опісля перегляду видала геніальну фразу, котру я пам'ятаю й досі:
- Безтолковий цей Блейк – страшне. – коротко, поспіхом взуваючись на веранді, дала характеристику головному героєві тітка. – Скіко землі коло дому, скіко землі… Шоб у мене було таке поле для вертольота - я б його уже б помідорами засадила…. А свиней скілько можна тримати на тому подвір'ї, де вони весілля гуляли…. Безтолковий, та й годі!
Тоді, в силу віку, я ще не могла збагнути, що ж так приваблює тітку в усих цих "Санта-барбарах". Але згадуючи ту фразу тепер - мабуть розумію. Приємно виглядати толковою і хазяйновитою на фоні якогось бездарного мультимільйонера, котрий ні двору не може ладу дати, ні городом обзавестися, ні вирішити сімейні стосунки з колишніми дружинами і усіма нащадками.
- Он той, лисуватий, позбавив дітей наслєдства. – вводить мене у курс справи тьотка Машка, вмикаючи телевізор на черговій серії якогось мила. – Не те що я - всім онукам минулого року по дублянці купила…. Виносив би, падлюка дітей у садік на плечах, як я зимою носила. Та заробив би ті гроші раком стоячи, а не на акціях. Знав би й шо таке гроші й шо таке діти….
З гостин поспіхом доводиться ретируватися. Не хочу заважати тьотці Машці тішитися собою. Вона й справді на ту маленьку віддушину заслуговує.
