Двадцять років незалежності української держави від… народу
24 серпня 1991 року була проголошена така жаданна для народу "державна незалежність" України. Але чому сьогодні це не задовольнило наші сподівання на краще життя в незалежній державі? Ось загадка!... Як її розгадати?
Очевидно, сучасний стан українського суспільства можна визначити наступним чином: "Держава в Україні є цілком незалежною від … народу!".
Цей висновок констатує два факти, які характеризують сучасний стан суспільства в Україні. З одного боку, "чужа воля" із-за меж України вже не панує в Україні – у цьому й полягає незалежність держави в Україні. Але із другого боку "своя воля" українців ще не має здатності панувати в Україні (як не парадоксально!) – це ознака того, що держава в Україна не знаходиться під владою народу.
Той "театр політичних дій", який сьогодні розгортається в Україні, свідчить про те, що, ставши незалежними, українці ще не навчилися "своєю волею" належним чином володіти своєю державою. Зокрема, про це свідчить феномен, який можна визначити як незалежність української держави від… народу.
Жодна з гілок державної влади в Україні сьогодні не знаходиться під владою народу! Державною владою оволодівають так звані "політичні маргінали", тобто політики, які озброєні політичною сваволею і політичними ілюзіями. Користуючись відсутністю у громадян України політичного досвіду і політичної культури, вони ловлять їх під час виборів на "м'якину", що готується за рецептами політтехнології. Ми – народ, який поки що не уміє володіти своєю державою, як маленька дитина, що не навчилася ще володіти своїми членами: рухами рук, ніг, голови…
Феномен "незалежності держави від народу", єзуїтське використання усіх гілок державної влади для усіляких зловживань стало можливим через відсутність у наших громадян належної соціальної культури, яка мала б забезпечити суверенітет українського народу над державними інституціями.
Одним із драматичних наслідків відсутності в українців належної політичної культури є процвітання буйним цвітом на теренах України політичних маргіналів. Це вони, утворюючи псевдополітичні угруповання (збиваючись у псевдопартії), використовують політику для захоплення державної влади, яку використовують як інструмент для зловживань. Вони отримують можливість з допомогою держави експлуатувати народ завдяки тому, що користаються з демократичних по формі волевиявлень громадян України, які за своєю суттю ще не засновані на розвинутій належною мірою соціальній (тобто, політичній, економічній, правовій, моральній) культурі. На цьому й паразитують політичні маргінали, зловживаючи демократичними інститутами.
Таким чином вони, користуючись нерозвиненістю політичної культури громадян, експлуатують для себе усі гілки державної влади – законодавчу, виконавчу і судову - , виводячи їх з-під суверенної влади народу.
Хто ж може повернути в Україні державну владу народу? Лише він сам, зокрема, шляхом правильного волевиявлення на демократичних виборах! Але у цьому йому має допомогти СПРАВЖНЯ УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА, місія якої полягає у тому, щоб сприяти формуванню у громадян прогресивної політичної культури…
Олександр Костенко
