"Що буде з Юлею?"

Після того, як екс-прем'єрці оголосили вирок, тільки й розмов, що про неї. У транспорті, на вулиці, по телевізору…Таке враження, що політичний серіал немає кінця…

Учора йду, а біля під'їзду, на лавочці дві бабусі сваряться.

– Юлька ні в чому не винна, – кричить одна до іншої. – Це все фарс. Аж "ригати" хочеться. Мені шкода цю сильну жінку. Диви, як вона схудла, змарніла. Бідолаха.

– Так їй і треба "паразитці", – відповідає. – Ця магнатка купувала для тебе газ у три дороги, а ти її жалієш. Тебе ніхто не пожаліє. Нарешті правда восторжествувала.

– Ти дурна, вона для людей старалася. Тепер і поплатилася. Ніхто не захистив. Як так можна? – зітхає.

– Що можна? – скрикує. – Ти бачила, як вона кожного дня до прокуратури наряди міняла. Пальта, сумки. Чи й не мадам. А ти в драному светрі ходиш.

– Та йди ти, – махнула рукою. – Я не хочу тебе більше бачити.

– Ну і не треба! Весь настрій "іспортила". Йди, ще й не забудь поплакати за своєю "воровкою".

Я пройшов повз них. Подумалось, а вони ж кожного дня на лавочці привітно сиділи і гомоніли. А тепер ледве не побились. Що то політика…

Приходжу на роботу. Розповідаю, як вчора бабусі кричали одна на одну.

– То "фігня", – каже Сергій. – Повертався в середу додому, то на Дублянщині, біля кафе "Підкова", ото цирк був. Жінка в одному червоному халаті та в зелених тапочках під машини кидалась. Кричала, як навіжена: "Що ви зробили з Юлею?".

– Її хоч не збили? – запитую.

– Не переживай, дурочкам і дурачкам завжди щастить. Що їй буде. Побігала і заспокоїлась, – посміхнувсь колега.

У вечорі поїхав у селище додому до мами та бабусі. Думав, що відпочину від важкого тижня. А там, з порогу, моя бабуся замість вітання: "Що буде з Юлею?" І почалось…