Яка жіноча роль найскладніша? 12 Переглядів: 1220

Для молодих чоловіків дружини – коханки; для чоловіків середнього віку – супутниці життя; для старших – доглядальниці.

Френсіс БЕКОН

Дівчата поспішають заміж. Мріють із дитинства про принців, поколіннями наділяючи їх бездоганними рисами характеру і різними почестями. Деякі все ж одружуються із принцами, але таких одиниці. Кажуть, що чоловік обирає собі дружину і сам творить із неї принцесу. І таке буває, як в буквальному, так і в переносному сенсі. Але для більшості жінок, а особливо тих, хто обрав собі найважчу роль - домогосподарки, принців, котрі хотіли б творити, залишилось дуже -дуже мало.

Коротко про день однієї домогосподарки

Важко бути завжди хорошою. До пори до часу подобається грати роль вдячної домогосподарки. Щодня прокидатися о пів на шосту. Заспокоювати маленьку донечку, не звертати увагу на обурливі бурмотіння чоловіка. Потім іти на кухню, готувати сніданок, знову чути бурмотіння і при цьому щиро всміхатися. Проводжати чоловіка до авта, зачиняти двері, годувати донечку, перевдягати її, адже вона маленька і обов'язково замаститься кашкою, посміхатися. Годувати кішку, бо вона теж повноцінний член дружньої родини. Гратися із дитинкою, вкладати її спатки на обід. Чекати на обід чоловіка з роботи. Зустрічати його і слухати, які всі довкола непутящі, а він - геній. Погоджуватися із ним. Варити йому нашвидкоруч вівсянку, бо супчик він не хоче. Бігти до дитячої, бо прокинулась малеча, заспокоїти її, з нею йти до чоловіка, бо він без сумніву хоче глянути на свою доцю. Зачинити двері за ним, годувати маленьку, витирати суп із її підборіддя, перевдягати, знову міняти підгузки, гратися із донечкою, а в перерві намагатися прибрати квартиру. Зайняти дитинку іграшками чи телефоном, аби швидко починати готувати вечерю, адже він любить, аби все було на столі, коли він повертається із роботи.

Встигати говорити по скайпу із батьками, заспокоювати донечку, якій не вдається чітко натискати на муркаючого котика в телефоні і вона цим сильно переймається, знову йти на кухню, а ось вже й шоста година. Зустрічати чоловіка, посміхатися, обіймати, слухати бурмотіння, що він єдиний працює. Терпіти, коли він йде з насупленим обличчям до кухні, бо не достатньо солі в його стравах, посміхатися, годувати донечку, яка не дуже то й хоче їсти, бо з'їла 5 печенюшок перед вечерею, а мама не побачила, мити посуд, вкладати доцю. Дивитися з чоловіком його улюблені фільми і посміхатися йому щиро, коли він навіть не дивиться інколи на неї і не помічає, бо закачав нову гру собі на комп'ютер і вже бавиться. Йти втомленій спати. Відкривати вранці очі о пів на шосту і бути хорошою. Важко. А треба?!

Кажуть, що  жінка — "велика вихователька чоловіка" /Анатоль ФРАНС/.

Жінка  - "запрошенням на щастя", як казав Бодлер, але, без сумніву, вона сама має бути щасливою, а не лише тлом для щастя чоловіка.

  +2