Про "Стугна" і пляшки з європейськими закрутками

Прочитав я оце про "Стугна" і згадав Брежнєва.
Точніше – історію, яка сталася, коли нинішній міністр нашої оборони генерал-полковник Полторак був просто Стьопою і ходив у восьмий клас Веселодолинської середньої школи.
Напередодні ювілейного 9 травня ветерани Другої світової війни начебто написала листа "дорогому Леоніду Іллічу". В ньому вони "язичок" на пляшці горілки, який при спробі відкрити частенько відривавсь і псував людям святковий настрій, просили замінити на щось зручніше. Брежнєв, прочитавши, відклав листа, підійшов до бару, взяв до рук пляшку "Столичної" у експортному виконанні і довго вивчав закрутку. Не знайшовши "язичка", мовив: "Привередничают ветераны".
От і нинішні, діючі фронтовики, "прівєрєднічають".
Але не щодо недосконалого доступу до вмісту пляшки з оковитою – стосовно знарядь протитанкової оборони.
У березні в одному з телеефірів генеральний директор "Укроборонпрому" Роман Романов повідомив про початок масового виробництва ПТРК "Стугна-П". Наші системи, – сказав він, – вже замовили Міністерство оборони і Національна гвардія. І уточнив: "Стугна" – український аналог славнозвісного американського "Джавеліна", і ця грізна зброя вже почала надходити у фронтові підрозділи. Наприкінці квітня на тому ж телеканалі з'явився перший заступник керівника того таки концерну Сергій Пінькас і знову заспівав хвалу вітчизняним протитанковим ракетними комплексам. За його словами "українські ПТРК "Стугна" навіть мають низку конкурентних переваг над американським аналогом і вже майже рік, тобто ще з 2014 року (!), надходять у війська.



Я не питатиму, чому, маючи власний надсучасний комплекс, Україна не полишає спроб випросити у Обами його "Джавеліни". Зрозуміла річ: постачання американської зброї, окрім посилення обороноздатності української армії, матиме десятикратно більшу політичну вагу і знаменуватиме перехід на принципово інший рівень підтримки США у нашому протистоянні з путінською Росією.
Людей цікавить інше: чому в умовах, коли основною наступальною силою російських військ і терористичних угруповань є танки й бронемашини, коли чи не щодня Росія перекидає на Донбас нові й нові колони панцерників, з яких формуються нові й нові ударні групи, – чому на українські передові позиції досі не надійшли розрекламовані "Стугна" – принаймні у помітній кількості? Чому – попри те, що виробництво ПТРК оголошено пріоритетним, і наші збройні сили мали отримати їх, за заявами функціонерів "Оборонпрому" "ще 2014 року"?
Пояснення напрошується єдине: "Стугна", замість відправити фронтовикам, розставляють у складських ангарах, як свого часу Брежнєв розставляв у кремлівській шафі пляшки з європейськими закрутками. А українці тим часом змушені морочитися з "язичками" – тобто, воювати старими протитанковими рушницями.
Інші публікації автора