Іл-76 над Луганськом бойовики збили з подачі Єфремова?
Нині шукають винуватців безглуздої загибелі 49 військовослужбовців у збитому над Луганськом літаку.
Називають керівництво військово-повітряних сил, яке знехтувало правилами польотів у контрольованій ворогом зоні.
Закидають покійному екіпажу, який виявив недостатню обережність.
Підозрюють начальника головного оперативного управління Генштабу Збройних Сил України Олександра Шутова і "цілу низку військовослужбовців".
А міністр оборони Михайло Коваль в ефірі одного телеканалу припустив, що інформацію про транспортний літак могли злити бойовикам диспетчери аеропорту.
Висловлю і я своє припущення.
Витік інформації з аеропорту відбувся не без участі депутата-регіонала Олександра Єфремова. Або й за його прямою вказівкою.
Не певен, що я цим дуже вас здивував.
Про те, що "хазяїн області" фінансує терористів і розпалює протистояння на Луганщині, давно відомо і в області, й у Києві. У Луганську навіть мітинги відбулися з вимогою позбавити сановного земляка недоторканості й віддати під суд. Єфремов, звісно, звинувачення активно відкидав і відкидає: не спійманого, мовляв, не можна вважати злодієм.
Але у подіях в аеропорту він таки засвітився й доволі яскраво. Не у ніч з 13 на 14 червня, коли стався терористичний акт, а майже тижнем раніше. 5 червня. Коли наказав гендиректору "Міжнародного аеропорту Луганськ" В.Ф. Татаринову "вимкнути рубильник на підстанції, що відповідає за підсвічування посадкової смуги й за зв'язок літаків з диспетчером". Тобто Єфремов зажадав закриття аеропорту для українського спецназу. Мотивація: "Інакше ті почнуть вибивати з міста "ополченців".
Працівники аеропорту тоді відмовилися виконувати усне розпорядження. Після цього, за свідченням журналіста Всеволода Филимоненка, гендиректору "занервував і з круглими очами почав бігати й кричати, що це наказ особисто О.С. Єфремова", і не виконати його він не може. І таким чином "засвітив" перед численними свідками покровителя терористів.
Тож чи не логічно припустити, що, наштовхнувшись 5 червня на супротив рядових працівників, Єфремов зайшов з іншого боку. Й у ніч на 13 червня змусив вірного Татаринова або особисто злити бойовикам інформацію про прибуття транспортного Іл-76, або викупити її у диспетчерів.
"Та як же вони житимуть після цього – і диспетчери, і Єфремов? Скільки людей загубили!" – вигукнула моя дружина, почувши про таке.
Про Татаринова і диспетчерів – не знаю. Може, коли й загризе їх совість – якщо наздожене. А за Єфремова – переживати не варто. Житиме. Купаючись у розкошах. Навіть до церкви не ходитиме, аби поставити свічку за убієнними.
Житиме, попри запевняння силовиків, що "найближчими днями Єфремова буде арештовано або, у випадку спротиву, ліквідовано" – "зарадизапобігання фінансування бойовиків і уникнення подальших жертв".
Переконаний: не буде ні арешту, ні тим паче – кулі.
Олександр Сергійович благополучно покине країну напередодні цих небажаних для нього подій.
Попередять.
Хто і з якого політичного табору? Та з будь-якого.
Пам'ятаєте, хто попередив про небезпеку самозваного "президента Новоросії" Царьова і порадив тікати з країни разом з домочадцями? Людина, від якої найменше можна було цього чекати. Невтомний і послідовний борець з сепаратизмом і тероризмом – чоловік з "голосом Коломойського".
І що? На цей ганебний факт мало хто й увагу звернув.
Хоча факт ганебний подвійно (особливо з точки зору єврейської громади). Адже загроза Царьову йшла не від влади і не за сепаратизм (це було ще попереду). Вирок Царьову було винесено у синагозі й не аби за що – за смерть "члена єврейської громади Шлемкевича". Тобто "голос Коломойського" фактично зрадив своїх. В ім'я особи в усіх розуміннях недостойної.
Я не смішитиму вас припущенням, що "голос Ігоря Валерійовича" вирішив врятувати живу людську душу. Що гуманізм у ньому взяв гору над інтересами громади, президентом якої він є в європейському масштабі.
Вислизне з обіймів правосуддя й Олександр Єфремов – значно більший грішник, ніж недоумкуватий Царьов.
Недарма ж ходять розмови, що "хазяїн Луганщини" разом з лідером так званої ЛНР Болотовим (з терористом!) спокійненько їздять на якісь перемовини до Києва.
Що ж виходить? А виходить те, що патріотизм, любов до Батьківщини, вірність присязі, законослухняність та інші чесноти серед вітчизняних можновладців не у пошані. Щоразу, коли випадає обирати між цими чеснотами і грошима чи корпоративними інтересами, вони віддають перевагу матеріальним інтересам або хибному уявленню про честь.
Тому навіть коли доведуть, що літак з сорока дев'ятьма живими людьми збито над Луганськом за участі голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді, Єфремова за це не покарають. Дозволять втекти.
Ще й супровід до кордону нададуть, аби хто випадково не перепинив.
