"Фашисти"?!
Учора мені було шкода одеситів, що загинули в Домі профсоюзів, бо вони теж – чиїсь діти. Сьогодні – ні. Не можу я співчувати виродкам, нелюдам, убивцям і справжнім фашистам. Не можу співчувати їх прихильникам. Людям, які самі нездатні співчувати справедливості, засуджувати жорстокість не тільки чиюсь, а й свою власну. Дрімучому бидлу з первісно-общинним мисленням: оце—свої, оце – чужі; яку б підлість, який би злочин не вчинили свої – то все добре, так і слід, а дії "чужих" завжди погані, які б не були і чим би не були викликані. Коли розпорювали животи за український прапор, коли вбивали дітей за українську чи татарську мову – хоч десяток обурених вийшли на вулиці Одеси з протестом проти фашистських методів людожерів, що іменують себе "активістами"?! Коли дике тупе бидло гатило ногами по головах цвіт наукової інтелігенції Харкова – вийшли на площу хоч сотня обурених?! Коли в Донецьку калічили людей, незгодних із тими "активістами" – хоч хтось висловив обурення?! Ні, ні і ні! Тупе кровожерне бидло торжествувало!
А українці в Україні заради збереження країни не мали права вдарити у відповідь, щоб миттю не отримати звання фашистів!
Марш фанатів в Одесі зарані був оголошений, погоджений з владою. Тому, я впевнена, убивці з пістолетами й автоматами зарані зайняли зручні для вбивств позиції і почали вбивати юних хлопців, одеситів і харків'ян. Тільки в одній лікарні дев'ятеро з вогнепальними ранами! І ці вбивці – герої?! Із-за спин міліції! Герої?! Та зовсім не герої й ті, хто горів у Домі профсоюзів. Перелякані насмерть, вони забарикадувалися ізсередини – і самі закрили собі шлях до виходу. Боялись розправи? Так було за що й розправлятися!
Якої іншої реакції вони чекали від юнаків, що стали вмить беззбройними мішенями для завбачливих убивць? Якого іншого ставлення вони чекали від хлопців, які щойно накрили прапорами своїх мертвих друзів? Помститися за смерть друзів – це нормальна людська реакція! Не фашизм! І не радикалізм! І навіть не масові заворушення! Це – природна відповідь! Відповідь холоднокровним убивцям, гіршим за фашистів, бо ті вбивали людей інших народів, а ці нелюди – майбутнє народу власного, навіть власного міста!
Страшна смерть у вогні? Так. Але ті, хто ховались там, мали вибір, могли розібрати барикади і вийти, під побиття, але живими. Чи обурювались жителі Одеси, почувши, що в київському Домі профсоюзів люди погоріли живцем, не маючи можливості вибратись, бо були поранені! Ніхто не знає навіть, скільки їх там було! Ті, хто палили й ламали кості пораненим, по-вашому, не є фашистами? Підпал одеський, є відеосвідчення, кимось здійснений був на рівні третього поверху. Чи є в світі "снайпер", здатний кинути пляшку з бензином вище третього поверху, та ще й так прицільно, щоб попала в вікно, та ще й так сильно, щоб, уже падаючи, пробила скло і не відлетіла назад, а впала й загорілась у глибині кімнати? Не думаю. Палили з середини. Почерк той же. Думаю, було так: збожеволіле від російської пропаганди бидло за зразком Донецька й Луганська теж вирішило погеройствувати над українцями, впевнене, що, як у Харкові чи Донецьку неодноразово, відсічі не отримає. Набридло їм сидіти в палатках на Куликовому полі без "діла". Але харків'янам терпець урвався, а одесити, як жителі вільного міста, не витерпіли підлості. І пішли на озброєних з однією ненавистю в руках. А коли прелякані "герої" кинулись ховатись, хтось із диявольським розрахунком використав ситуацію! Підпалив, я певна, "Беркут" чи хтось подібний! Їх там від "Альфи" до "Омеги"! Катувати зв'язаних, убивати в кайданках, ламати кості пораненим, розстрілювати беззбройних – це вони вміють. А коли трьох "альфівців" показали в Слов'янську закривавленими, приниженими – то виявилось, що нема в "Альфи" ні розхваленого професіоналізму, який дозволив би миттєво й майстерно звільнити своїх, ні справжньої взаємопідтримки, що кинула б "Альфу" на виручку бойовим товаришам! Що вже говорити про розформований "Беркут", що мстить Україні з усіх сил. От де істині фашисти. Обдурених пропагандою лохів підпалили в Будинку профсоюзів, а самі ще з покрівлі займалися улюбленою справою, убивали беззбройних!
Одесо, Одесо! Я вважала тебе розумною й справедливою! Як ти допускаєш, щоб безкарних убивць іменували героями, а гарячих і відважних твоїх синів – фашистами?!
