Травень. Крим
– Доброго дня! Це Крим, пансіонат "Хвиля"?
– Здравствуйте! Да, это Крым, пансионат "Волна".
– Ой, перепрошую, "Волна". Просто для нас трохи незвично, от і переклала зразу. У вас є вільні місця?
– Да. У нас есть все для комфортного отдыха. Сколько вас приедет человек? Какие именно номера вас интересуют?
– Нас троє дорослих і донька, отже потрібно два номери з усіма зручностями, бажано з виглядом на море.
– У нас как раз свободны два смежных номера с видом на море.
– А пані по-українському розмовляє? Розумієте, у нас донька-школярка, відмінниця, і бабуся – вчителька української мови на пенсії. Отже, мусимо дбати, щоб мала грамотно розмовляла і знаходилась у мовному середовищі.
– Да, ми понімаєм і разговарюєм по-украінскі. У нас єсть для вас 2 свободних номера. Кхм... З виглядом на море.
– Чудово! Нам ще потрібен чайник і праска.
– Праска? Што ето такоє?
– Ну, праска. Якою одяг доводять до ладу, отак вжик-вжик, щоб усе було гарно і рівненько. (Любий, як російською буде "праска"? Утюг? Дякую!) Утюг! Бачте, бабуся – зі старої галицької інтелігенції, не може собі дозволити вийти до сніданку у непрасованій вишиванці.
– Єсть у нас ета... праска.
– І ще. Нам би хотілось на вихідні насолодитись тишею і спокоєм. Чи є росіяни у вашому готелі?
– Не хвилюйтесь, російських туристів немає.
– Чудово! Дитина росте і, як губка, вбирає в себе все навкруг. Отож не хотілося б, щоб мала матюччя чула.
– Да, я вас розумію.
– Можливо до нас ще приєднається брат чоловіка. З Тернополя, з Правого Сектору. Після звитяг йому потрібно відпочити, подихати морським повітрям і витратити деяку суму грошей.
– Гмм...
– А з ним ще, може, й побратими. Всі дуже платоспроможні.
– Та нехай їде хоч уся сотня! Слава Україні!
– Героям слава!
