Новий КПК: українська версія "якобінського терору"
Днями Президент Янукович підписав новий КПК. Цей широко розпіарений документ я би назвав розробкою "недореформи недозаконодавців". Порушена процедура прийняття. І, не дивлячись ні на що, поставлений Президентом підпис.
Що впадає в око у цьому документі? Суттєво зменшено роль адвокатури. Тобто, в законодавчому процесі прийняття КПК адвокати як одна з майбутніх ключових постатей не змогли захистити себе. Кого вони зможуть захистити в подальшому? Паралельно зауважу, що в разі отримання довіри народу на парламентських виборах, ця влада обіцяє прийняти нові закони про адвокатуру і адвокатську діяльність, що має безліч зауважень Венеціанської комісії (Європейської комісії за демократію через право), та про прокуратуру. І неважко передбачити чи врахують ці правки ВК та уявити, як проштовхуватимуть ці закони...
Однак, повертаючись до КПК... Прийняття кодексу проходить майже під оплески депутатів. Рекламується в Європі як відмова від тоталітарного минулого на користь демократичного закону. Всім доносять, що жити стане легше.
Кому це вигідно? Qui prodest? Депутатам, всі з яких вже скоро стануть кандидатами в депутати? Президенту? Замилюють очі Європі? Чи перепрошують перед Росією? Мовляв, Юлія Тимошенко засуджена за злочин (який вчинила разом із Владіміром Путіним як співучасником, за збоченою логікою влади) через старе законодавство. Але ж ми все змінили.
Всі репресивні органи залишаться саме репресивними. Слідчі функції збережені за усіма: за МВС, СБУ, прокуратурою, податковою міліцією. Перспектива перетворення їх на правоохоронні залишається осяжною лише для дуже далекоглядних людей. Не дарма проект до другого читання готувався із відповідною йому назвою - Карно-процесуальний кодекс.
КПК прийняли, але всі інші закони не змінені. Жодної люстрації в репресивних органах не передбачено. Залишаться ті само люди, просто з новим процесуальним законом.
Історія із угодами між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості в умовах українського судочинства в досвідчених адвокатів викликає шок. Люди або мають нести їм гроші, або всі сядуть. Ми таким чином побудуємо країну "зеків". Для чого це робиться? Для того, щоб нівелювати поняття "двічі засуджений"?
Якщо взяти за приклад податкову. ДПС сама збирає податки, і сама якщо вважає, що ми мало платимо через свою же податкову міліцію вимагає ще під загрозою кримінальної відповідальності. Наша податково-репресивна система не вписується не лише в європейські стандарти, чи принципи правової держави, а просто суперечить здоровому глузду. Але потрібно пам'ятати уроки минулого: Великому Князю Київському Ігору деревляни такого не пробачили.
Щодо прокуратури, то вона сама здійснює нагляд за законністю, сама порушує справу, сама розслідує, сама представляє державне обвинувачення у суді. В нормальній країні для цього потрібно мінімум три органи. Це як пояснити: економією бюджетних коштів на заробітну плату?
Скорочення строків досудового розслідування - нібито позитив на фоні майже безкінечного перебування підозрюваного чи обвинуваченого в СІЗО. Але якщо взяти комплексно, то всіх просто швидше етапуватимуть в колонії.
Серед новел кодексу позитивною можна назвати норму про домашній арешт. Тримання особи під домашнім арештом буде обмежене двома місяцями з можливістю продовження, однак в межах строку досудового розслідування. Метою запобіжного заходу не має бути змусити людину зізнатися, принизити чи завдати страждань. Просто потрібні гарантії, що вона вчасно з'явиться і не втече. В багатьох країнах браслету з GPS передавачем достатньо. Подивимось на реалізацію цього заходу в Україні. Хоча в цілому можна позитивно оцінити таку новелу, вона випадає з загальної системи. Можливо, режим таким чином формує собі "перину". Якщо додати формування в майбутньому Державного антикорупційного бюро розслідувань спеціально для високопосадовців, то така думка має право на життя.
Створення виборної посади слідчого судді та фрагментарне намагання створити прообраз ювеніальної юстиції залишає сумніви про можливість, а отже і доцільність, належно імплементувати таку систему в усіх 665-ти українських "храмах правосуддя". Хоча, в принципі, диверсифікація повноважень та вужча спеціалізація є правильними кроками.
Сказати, що КПК 2 - це крок вперед, значить збрехати. Ангела Меркель вже порівняла нас із Білоруссю: "Сьогодні Німеччина і ЄС живуть в мирі і свободі. На жаль, це не стосується всієї Європи, оскільки в Україні та Білорусі люди до сьогодні страждають від диктатури та репресій." Нагадаю: там двох людей було вбито режимом, не надано права звернутися до міжнародних інстанцій.
КПК 2 - це реклама української версії "якобінського терору". Автори проекту на зауваження, що деякі норми кодексу суперечать Конституції, відповідають, що це ще має встановити Конституційний Суд. Студентом юрфаку я б подумав, що це жарт чи брехня, а адвокатом із 20-річним стажем розумію, що це реальність і знущання.
