Росія краще захищає своїх алкоголіків, ніж ми тих, хто потрапив у заручники…
І сміх, і гріх: Росія опустила шлагбаум перед голландськими тюльпанами. Поліцейський чоботом наступила на красу і ніжність, яка за давніми повір'ями приносять щастя та радість. Після українських сирів, які начебто завинили перед Россільгоспнаглядом тим, що… наш народ вибрав шлях у Європу замість відновлення російської імперії через якийсь там митний союз; після відмови на ввіз молочної продукції з Литви, позаяк тут 29-30 листопада ц.р. в Вільнюсі має відбутися саміт із підписання Угоду про Асоціацію ЄС і України; після проблем польських м'ясників і молочників на російських кордонах, оскільки Варшава стала для Києва адвокатом і гідом на зближені з Європою…
Справді, Кремль розумом не осягнути. Особливо ж в останньому, тюльпановому скандалі. Одна тут відмінність від вище мною поіменованих: сусідня з РФ держава вперше страждає не через відмову України йти в нове російське ярмо. Цього разу причина торгівельної війни ще більш дивна. Через банальний скандал із якимось там дипломатом.
Як кілька днів підряд без угаву пишуть і розповідають російські ЗМІ, начебто поліцейські ввірвалися до помешкання російського дипломата в Гаазі, побили радника посланника посольства РФ, ув'язнили його і таке інше. В зв'язку з цим в Москві виклики голландського посла до МЗС РФ, вручили ноту протесту. Глава зовнішньополітичного відомства РФ витупив із заявами на кількох телеканалах. Та що там це. На саміті в Індонезії сам В. Путін висловив своє гнівне "фе" з приводу міжнародного скандалу.
Подумалося: ну, невже ж бо в такій демократичній країні як Голаднія можливе таке, коли поліцейські безпричинно можуть ввірватися до приватного приміщення (та ще й захищеного міжнародним дипломатичним правом!), побити громадянина, нізащо відвезти його до холодної?
Виявилося, що весь конфлікт виконаний в споконвічному російському дусі – під дикими парами спиртного. Як же ж можуть московські люди без цього!? Ось що стверджує, приміром, відомий і в Україні московський політолог Станіслав Бєлковський, "радник посланника, який сьогодні російською стороною виставляється жертвою несправедливого конфлікту, насправді впав жертвою тільки одного фактора - зовсім не нідерландської зневаги до росіян і не європейського снобізму, а власного алкоголізму і взагалі алкогольних звичаїв, що панували в його родині…"
Що мав на увазі пан Бєлковський?
А ось що. Виявляється, все почалося з того, що того дня, 5 жовтня, дружина радника посланника, будучи в стані алкогольного сп'яніння, при заїзді до двору будинку, де мешкає сім'я дипломата, влаштувала жахливу аварію, в результаті якої було пошкоджено четверо авто громадян. Як це виглядало наживо і в режимі стоп-кадр, можете помилуватися тут. Саме тоді жителі будинку викликали поліцію вперше. Аби вгамувати баришню, позаяк вона начебто кидалася на всіх, у тому числі й на медиків, які прибули також за викликом.
А вдруге поліцію вже покликали тоді, коли дружина піднялася в квартиру, де зустрів її не в кращому стані чоловік. Поліція й застосувала наручники і доставила дипломата до буцегарні. Мабуть, тому, що розмовляти не було з ким. Що повний дурень, що вдриз п'яний - яка різниця.
Як те все подає Росія, сподіваюся, ви бачили і знаєте.
У всій цій дивній і ганебній для великої країни історії я хотів би звернути увагу ось на який бік справи. Росія, як не парадоксально говорити про таке, насправді демонструє приклад того, як потрібно відстоювати інтереси своїх громадян. Навіть тоді, коли завчасно добре видно, що вони вчинили непристойно, є винними в конфлікті.
Скажімо, США впіймали на гарячому їхнього громадянина Віктора Бута, котрий був справжнім мафіозі, продавав зброю, його засудили до ув'язнення на 25 років. Але не зважаючи на це Росія наполегливо вимагає передати їй бранця. На 20 літ посаджено за грати пілота Костянтина Ярошенка, котрого також за руки зловили на перевезенні величезної партії героїну. Знову та ж історія – підключено всі канали дипломатії, міждержавних і приватних зв'язків із однієї метою - вирвати злочинця з тюрми. Бо він росіянин…
Гаагська п'яна історія – взагалі дикий феномен, як на мене, приклад дрімучого російського безкультур'я і міжнародного нахабства. Йти у такій історії сліпо напролом, на всіх московських телеканалах показувати ще не зовсім тверезого дипломата Д. Бородіна як постраждалого і героя… Так справді можуть вчиняти лише москвичі. І бачите, в цьому безмежному нахабстві свого добилися. МЗС Нідерландів вибачилося перед російським посольським "витязем".
Дивно, чому ж така сердешна при захисті своїх громадян у конфліктах за кордоном Росія відмовляється віддавати постраждалого в Азовському морі українського рибалку Олександра Федоровича.
Напевне, тому, що повернувшись на наш берег він розкаже, як російські прикордонники по-звірячому знищили чотирьох його беззахисних друзів у морі. Вкаже на військових убивць. А головне, що в українському МЗС, в уряді України немає нині людей, які готові постояти за нашого громадянина, добитися його негайного звільнення. І це в стократ страшніше за те, що до Росії з Голландії якийсь час не возитимуть тюльпани…
Чи не так?
P.S.
Як у тому їхньому Митному союзі пиячать і дебоширять, перебуваючи при виконанні своїх службових обов'язків дипломати, державні мужі, партійні вожді, високо рангові депутати держдуми, може слугувати приклад голови парламентського комітету і першого заступника секретаря генеральної ради правлячої партії "Єдіная Росія" Андрій Ісаєв. Усе сталося мовбито як для ілюстраціяї нашої з вами розмови. Більш детально про це читайте тут.
