ДІМ-ДОМ. Недетектив у 225 убивствах і 17 замахах
Інколи трапляються предивні збіги.
3 липня 2012 року о 16 годині 09 хвилин депутатська більшість Верховної Ради України прийняли в цілому "Закон про засади державної мовної політики". Цього ж дня, щоправда сімома хвилинами пізніше, обри вищого законодавчого органу Країни, який у них іменується Сенобром, ухвалив "Закон про букву "ї".
Дивина полягає у тому, що попри відмінність у назвах, обидва регламентуючи документи мають ідентичний зміст й однаково агресивно спрямовані проти мови титульної нації кожної з держав.
Моя розповідь про те, як відреагувала Країна на прийняття ганебного і водночас небезпечного для її народу закону і які події розгорнулись тут у ніч на двадцять перше грудня дві тисячі дванадцятого року. Оскільки в Україні не було і не могло бути нічого подібного, будь які збіги у іменах, географічних назвах, характерах і біографічних даних героїв ndjhe мають виключно випадковий характер або є недоглядом автора, у чому він щиро розкаюється.
ДІМ-ДОМ
Недетектив у 225 убивствах і 17 замахах
Розділ 1
Чим може завершитися гра на кларнеті
Інні Обережній подобалося робити те, що вона робила.
Не на "баяні" грати в Сенобрі вона любила, ні. Це заняття хоч і не надто обтяжливе – сиди собі у зручному кріслі з кондиціонером та виходом в інший світ і натискай зелені, жовті й червоні клавіші перед собою – проте задоволення не приносило. Хіба перший місяць, поки виповнювало усвідомлення, що тендітними пальчиками вона видобуває закони, за якими належить жити Країні. Пробігла по клавіатурі – й ось вам новенький, зорить з табло, наче з неба, тішиться, що розпростер над людьми хижі крила. Тут головне не збитися: спочатку мають іти п'ять червоних клавіш, потім три жовтих й лише потім, з притиском і паузами, п'ять зелених, аби електроніка встигла зафіксувати. Перше число означає, скільки робочих днів вона думала над законопроектом, друге – кількість внесених поправок, а третє – оціночний бал вивершеного документа. Порядок має бути незмінним – байдуже, думала вона і вносила, чи й назви не знає.
Проте одного разу Закон зійшов і тоді, коли обра, так іменувалась нинішня посада обраниці народу, задрімала на робочому місці й проґавила історичну мить. Тоді Інна й засумнівалась: а від неї насправді залежить не так і багато. А коли роззирнулась, а потім і пройшлася залом, чого раніше через вроджену сумлінність собі не дозволяла, побачила: подібними до її кріслами з "баянами" заставлено геть усе – від трибуни до задньої стіни, і грають на них не за натхненням або настроєм, а так, як і вона, – за командою опецькуватого чоловічка з короткими, але жвавими руками, який змушений крутитися, наче флюгер, бо самою головою повертатися не вмів через відсутність шиї. Спостерігати за ним без сміху не виходило, адже флюгер – він здебільшого плаский, і має благородні контури у вигляді коня, півня або рицаря, заловий же флюгер нікого з них не нагадував – ні круглим тілом, ні притороченими до нього кінцівками у вигляді чотирьох батонів ковбаси, ні сардельками замість пальців.
Але пирскала у долоню Інна не лише через карикатурність видовища – смішило прізвище: Свинопасов. Воно, на її думку, аж надто пасувало нинішній ролі розпорядника каганця. Проте жінка гнала від себе це порівняння, навіть голову виходила провітрювати, аби не трималося, бо якщо погодитися з тим, що її пастух – Свинопасов, то вона тоді... Бути тим, ким виходило внаслідок логічних асоціацій, Інні Обережній не симпатизувало, та й не дивно – вона була стрункою і вродливою, навіть красунею, і звикла, що її порівнюють з квіткою, пташкою, зайчиком та іншими милими створіннями, що не мають жодної спільної риси з домашньою твариною сумнівної, порівняно з трояндою, краси. Тож працювати під орудою Свинопасова вона стала всіляко уникати, і з'являлась у залі, лише упевнившись, що комічна тінь флюгера не нависає над її кріслом.
Отож, грати на "баяні" Інна Обережна не любила.
Їй подобалося робити те, що вона робила цієї ночі – грати на... Жінка трохи відсторонилась, аби визначити, на чому випало грати сьогодні, і з задоволенням констатувала: перед очима напружено пульсує річ розкішніша за недавню солодкоголосу дудочку – справжнісінький кларнет і, судячи з усього, не менше, ніж альтовий. Вдовольнивши цікавість, Інна обережно торкнулась язиком округлого мундштука, а потім оповила його м'якими устами, вдало пристосованими природою для творення найінтимнішого з музичних дійств, і пустила тонкі пальчики з яскраво-червоним манікюром уздовж здерев'янілого тіла дивовижного інструмента.
Пробігши всіма невидимими клавішами, шістьма на внутрішній стороні й одним на зовнішній, проклавши тремтливу доріжку від мундштука до схованого в тілі коханого розтрубу, обра легенько стиснула верхнє коліно кларнета, від чого мундштук надув щоки і став ще тугішим. Відчула: час змінювати загальний стрій інструменту. "У межах приблизно чверті тону", – спливло з пам'яті колись засвоєна музична грамота, й молода жінка ледве стримала посмішку. Чверть – то не її стиль, вона звикла брати не чвертями і половинками, а одразу все, особливо, коли мала справу з таким досконалим і технічно рухливим інструментом. В Іниних губах він звучав неймовірно, вона виціловувала і висмоктувала, не переводячи подиху, такі пасажі в діапазоні дуодецими, видобувала такі діатонічні і хроматичні гами, що чоловіки від п'янкого піаніссімо швидко злітали до висот неконтрольованого фортіссімо.
Чарівна обра грала натхненно, розкуто, сміливо, не боячись видобути фальшиву ноту. Дякувати Богові, всі подібні штукенції виготовляються за одного разу затвердженими на небі кресленнями, тож оволодівши сопілкою, флоярою, зубівкою, теленкою, ріжком або жалійкою, можна не боятися, що не зможеш впокорити кларнет. Базова освіта тому і зветься базовою, що на її ґрунті легко проростають нові вміння. Тож та обставина, що до нинішнього інструмента вона не встигла як слід звикнути, лише додавала майстрині куражу.
Інна самими губами видобувала з коханця різкі, за межами "до" третьої октави, звуки, вони були не надто мелодійними й більше нагадували невміло тамований крик, проте тішили музичний слух виконавиці. Не зупиняючись, вирішила змінити тембровий діапазон і перейти з високого регістру на нижній – крутнула язиком навколо тугого мундштука і пустила гуляти його тієї ж доріжкою, якою щойно розкошували вуста, насолоджуючись кожним доторком, відчуваючи, що й кларнет вже не щось стороннє, а частиночка її єства, яку хочеться ввібрати в себе і не випускати, аж поки хвиля, що накотила і вкрила з головою, відхлине за горизонт. Жінка вже розтулила вуста, аби впустити його по самий розтруб, як раптом відчула, що завжди слухняний язик несамохіть поліз з рота, наче став змією, й, учепившись за тремтливий стовбур, став його поволі обвивати. Отямившись, спробувала впокорити неслуха, повернути на місце, проте язик ще міцніше обхопив чоловічу плоть і запульсував. Коханець рвонувся, було, назустріч неймовірній насолоді, проте за мить опав на ліжко, заревівши, наче був не олігархом середньої руки, а диким звіром, котрий невідомо як опинивсь у квартирі № 151, що належала бунтівній обрі Інні Обережній.
"Соль першої октави", – встигла визначити рівень звуку красуня й, зірвавшись на не менш пронизливий крик, зронила обличчя на зволожнілий чоловічий пах. Але заголосила не від насолоди, а від жаху: вона побачила на обм'яклому стовбурі не одну гадючку, як сподівалася, а цілих дві.
Її язик невідомо чому не лише видовживсь, а й роздвоївся.
У помешканні запанувала тиша. І якби у головах занімілих коханців не шуміло й не гуло, вони б почули над собою шелест сміху.
Шелест був тихий і незлобливий.
Примітка: Сенобр – вищий законодавчий орган Країни;
обр, обра – обранець, обранка народу;
каганець – фракційне утворення у Сенобрі.
(Далі буде)
