Об'єднана опозиція офіційно померла 18 травня?
18 травня був важкий день у моральному плані. Дві найвпливовіші політичні сили, що уособлюють собою дві частини України, намагалися з'ясувати, у кого більша "масовка". Звичайно, виграла влада, як і передбачалося. Були бійки, провокації, взаємні обвинувачення. Хто правий, хто ні - зрозуміти важко. Але за цією метушнею українці не побачили найголовніше - стратегічний провал опозиційних сил напередодні 2015 року.
Спробуємо об'єктивно розібратися, наскільки 18 травня лідери опозиції виправдали сподівання своїх виборців. Навіть повіримо, що опозиційні сили зібрали у Києві 50 тис. чоловік, як оптимістично наголошував з трибуни один з лідерів "Батьківщини" Турчинов.
Отже, що очікували українці, які підтримують опозицію, від 18 травня? Найголовніше - конкретику, якої немає багато місяців.
По-перше, хто стане єдиним кандидатом опозиції на виборах мера Києва – генеральній репетиції напередодні президентських виборів?
По-друге, хто буде єдиним кандидатом від опозиції у 2015 році, на перемогу якого почнуть вже зараз працювати усі опозиційні сили?
По-третє, які найближчі плани опозиції у боротьбі з режимом Януковича?
Виборці вимагали не дуже багато. Але ключові речі. Які б надихнули українців , незважаючи на розчарування останніх років, і надалі підтримувати опозицію.
Але в черговий раз з'ясувалося: опозиційні лідери вважають особисті кулуарні інтереси більш важливими, аніж думки та сподівання народу. Як завжди. Навіть більше – цей народ ще тримають за повних дурнів.
Спочатку, ще до мітингу, лідер "Батьківщини" Яценюк категорично повідомив: питання єдиного кандидата у мери Києва збираються розглядати тільки після оголошення дати виборів. Що на мові політиків - єдиного кандидата банально не існує, оскільки відбуваються торги щодо цієї вакантної посади.
Лідери опозиції казали перед натовпом багато красивих та порожніх слів про боротьбу з режимом. У присутніх на Софійській площі склалося враження - саме зараз об'єднана опозиція оголосить найголовніше рішення, якого давно очікували. На практиці доведе, що розмови про кулуарні міжусобні війни між опозиціонерами – тільки плітки влади.
І ось урочисто зачитують документ "Декларація про координацію дій у боротьбі з режимом Януковича". Що ж чують люди? Кожна опозиційна політична сила підтримає єдиного кандидата у президенти лише… у другому турі виборів. А у першому, тільки якщо вибори президента відбудуться у один тур.
Але хто сказав, що вибори президента збираються зробити у один тур? Що ж виходить? Опозиція офіційно визнала – єдиного кандидата у президенти не існує.
З-поміж красивих слів стає зрозуміло: об'єднаної опозиції офіційно також більше не існує. І хрест на ній поставила саме ця Декларація. Кожен відтепер сам за себе. Тобто, опозиція збирається розпорошувати свої сили згідно сценарію, який вигідний владі – йти трьома опозиційними колонами на президентські вибори. Це катастрофа, як зазначав нещодавно Луценко.
А де у цій Декларації наміри щодо єдиного кандидата у мери Києва? А де вимога визволити Тимошенко? Чи все живцем поховали Юлю?
Чому мовчить опозиція щодо початку процедури імпічменту президенту Януковичу, який обіцяли оголосити 18 травня? Чому жодної згадки відносно відміни депутатських пільг та недоторканості?
Який був сенс акції "Повстань, Україно!", якщо немає жодного конкретного результату? Потішити лідерські амбіції її ініціатора Яценюка?
Чи таку опозицію чекали українці? Чи за цих людей ми готові вийти проти влади? Дійсно, без Тимошенко опозиція перетворилася у суцільний фарс…
