Губернатор-скандаліст
Під керівництвом Сергія Тулуба Черкащина стала зоною постійної напруги.
Навіть не надто пильні до новин зауважать, що в Черкаській області одна за одною народжуються інформаційні бомби всеукраїнського масштабу. Ось найсвіжіші приклади:
- скандальна відставка законно обраного міського голови Черкас Сергія Одарича. Мер звинувачує губернатора Тулуба в організації перевороту в міськраді, підкупі депутатів, цькуванні силовиками незгодних. У місті мітинги, протести. Обласному центру гарантований кількатижневий колапс міського управління;
- скандал із призначення керівником Черкаської обласної філармонії 23-річної дівчинки-"регіоналки". Без коментарів. Їх дав міністр культури Новохатько;
- скандальні вибори до Верховної Ради в окрузі №194 (Черкаси). В окружкомі "маски-шоу", бійки, бритоголові. Вибори зірвані. Міжнародний скандал;
- скандальні вибори до Верховної Ради в окрузі №197 (Канів). В окружкомі "маски-шоу", бійки, бритоголові. Вибори зірвані. Міжнародний скандал;
- скандал із мовним майданом у Черкасах. Невинне зібрання з кількох десятків калік-опозиціонерів влада перетворила на м'ясорубку. Неадекватна жорстокість злякала, здається, навіть міліціонерів.
Далі самі питання.
У нас що Черкащина колись була особливо проблемною областю? Хіба там закриваються шахти, вирують анклави нацменшин, лютують бандформування? Там зона екологічного лиха, складні природні умови? Може черкащани якісь по-особливому дикі? Та ні. Це наші люди. По-своєму, навіть, найкращі. Це тиха українська область, яка завжди справно робила свою роботу. Проблем ніколи не було. То чому звідти надходять новини, як із фронту?
Перший, хто має розрулювати проблеми на місцевому рівні - голова обласної державної адміністрації. Він - перст, вуха й очі виконавчої влади й президента, який є гарантом конституційних прав громадян. Губернатор повинен вміти мирити людей, домовлятися з різними сторонами, знаходити компроміси. Чому Сергій Тулуб не тільки не справляється з цим, а є учасником сварок? Багато хто каже, що що він сам їх і провокує.
І це все пафосно називається "внутрішня державна політика".
