Молоді українські режисери
Був з дружиною на перегляді короткометражок молодих українських режисерів в Будинку кіно. Що вам сказати... Відвик від таких фільмів. Де пронизливо глядачу відкривається драма, після якої щось в душі зрушується... Йшов і думав, як же ми звикли до телевізійної жуйки, і зовсім не бачимо іншого. Ба навіть якби демонстрували, не дивилися б - кіно в нас загалом засіб дозвілля, а не привід для таки напружуючих душу мистецьких рефлексій...
До речі, йшлося про українську драму. Сірість, мінімум можливостей, притуплення за рутиною справжніх цінностей, побутове середньовіччя, що вбиває людське... Вони дуже чесні, ці молоді режисери, дуже пронизливі. І дуже майстерні.
І все таки оптимістичні) В "Алкоголічці" останні кадри все таки зупиняються на шматочку синього неба, хоч і обмеженого будівлями. С "Помині" дівчина-героїня щось дуже сильне відновила в своїй душі, приїхавши в хату, де жила з дідом. В "Уроках української" зкалічений шахтар, який до того вчинив зло, скарабкавшись на терикон і оглянувши свій "марсіанський" пейзаж, все таки побачив якесь сонце і якусь красу...
Ми виживемо.
Ми відновимось.
Дякую вам, молоді українські режисери
