Чим вищі паркани в людей, тим гірше працює міліція
Їдемо з чоловіком передмістям Вінниці. Що не будинок, то обгороджений височезним парканом. Переважно - по півтора чи два метра. В очі відразу кидається двоповерхівка оздоблена жовтим короїдом, обнесена парканом так, що видно лише її третину.
- Цей забор, певно, близько трьох метрів, - припускає чоловік. - Може, змагаються в кого вищий. Але я це розумію. Я й сам не готовий жити на американський манєр - коли забору зовсім немає, лиш газончик перед будинком, або є парканчик низенький, символічний.
Я задумуюсь над цим явищем. Одразу ж як відповідь повз нас проїжджає міліційський автомобіль. І картинка в голові: США, я прокидаюся посеред ночі і мені здається, що в дім проникли грабіжники. Набираю 911 і мені відразу відповідають. Навіть якщо не промовлю слова, всеодно почую: "Тримайтеся, ми вже їдемо вам на допомогу". Кілька хвилин і я вже чую поліцейські сирени.
Якби така картинка була реалістичною в Україні, навіщо б люди витрачалися на дорогі триметрові паркани? Навпаки, хай всі дивляться на мій дім і на те, який я добрий господар. Бо хіба ж нажите добро може повноцінно тішити, якщо ним не хвалитися? А так доводиться його ховати від очей, щоб не спокушати.
Чим же відрізняється наш вітчизняний "мєнт" від заокеанського "копа? Хоча, відійду від порівняння із США. Візьмемо хоча б Французького жандарма чи німецького поліцейського. Але спершу про французькі та німецькі паркани - якої вони висоти? - Вони нижчі, чим українські.
Теорія перша - нашу міліцію погано фінансують. Хм... цьогоріч з бюджету на утримання міліції передбачено 15,567 млрд гривен. Мало?
Теорія друга - наша міліція існує символічно. І певно, що це повязано з корупцією, хабарництвом та низьким рівнем кадрів, котрі йдуть туди працювати.
Я більш схиляюся до другої теорії. Якось їздила у рейд з місцевими патрульними. Добре пригадую одну фразу: "Давайте обміняємося телефонами. Часто буває, що спиняємо якусь "шишку", що хуліганить, а він нас матами криє. Дзвонить нашому начальству й передає нам трубку. А звідти нам переконливо кажуть не трогати серйозного чєловєка. То давайте ми в таких випадках будемо викликати вас журналістів. А ви скажете, що случайно стали свідком такого неподобства. Хоч одного накажемо!"
Чи ось типовий випадок. Маленький і спокійний райцентрик, де рідко щось відбувається із ряду адмінпорушень, не те, щоб криміналу. А керівництво хоче "показників"! Нічого не поробиш, виходять доблесні воїни в пагонах на полювання (ще вчора колишні солдати, які від нудьги пішли працювати в міліцію, бо куди ще піти?). Здобиччю частенько можуть стати самотні селяни, в яких раптом в бур'янах за хатою знаходять наркотичні речовини (дикі коноплі).
Сама ж міліція активно агітує людей ставити собі вдома сигналізацію. У Вінниці це коштує близько тисячі гривень.
- Якщо проникне хтось чужий, наші хлопці приїдуть за п'ять хвилин, - рекламують мені в управлінні, куди нещодавно ходила на інтерв'ю.
П'ять хвилин... як у кіно! Таки можуть....
