Покарали пам'ятником 1 Переглядів: 861

Уже кілька років не потрапляю на "Джаз-Коктебель". На перший ми із сином попали випадково. Йому було 8 років, і я наперед торгувалася з ним,  скільки концертів буду відвідувати і куди його діватиму. Та починаючи з другого дня він займав місце за півгодини до початку і  відтягти до закінчення його було неможливо. Цього року причин не поїхати нема. Якраз іду у відпустку на цей час. Але фестиваль за час свого існування настільки змінився, що вже туди й не тягне...

Роздивляюся фотки з Коктебеля, щоб перейнятися ностальгією. І бачу -  перед Домом поета поставили пам'ятник Максиміліану Волошину.  Це стає вирішальним аргументом, аби туди не їхати.

Цей памятник скидається на сумний абсурд, Максиміліан Волошин найменше на нього заслуговує. Думаю, йому не вистачило б сил навіть посміятися з цього, він просто розсердився б.

Бо поет заповів поховати себе на горі на околиці селища. Сам визначив місце і наказав дружині не лишати над могилою жодного знаку, тільки посадити дерево. Так Марія Степанівна і зробила. Дивом домоглася дозволу на поховання за межами цвинтаря. Кажуть, місцеве начальство спочатку опиралося, а потім погодилося на наполегливе прохання вдови. Не з поваги до поета. А тому, що хтось із геологів підказав під руку, що там вони все одно не викопають яму - суцільний масив каменю.

Та Волошин знав свою землю краще за геологів. На диво, ґрунту вистачило і йому, й дереву. Марія Степанівна щодня піднімалася на гору Кучук-Єнишари, тобто уже - гору Волошина, щоб із джерела біля підніжжя полити саджанець. І він прийнявся. І зберегла архів чоловіка і від "своїх", і від німців. Тільки ближче до своєї смерті у 1976 році сподівання на те, що його пам'ятатимуть, втратила. Тож на їхній спільній могилі поклали, усупереч заповіту, гранітну плиту з вибитими їхніми іменами й роками життя. Не думаю, що вона потребує чиїхось виправдань за це.

Але кого насправді хотіли увічнити ті, хто поставив бронзового Волошина на площі перед його будинком? Себе? Свою повагу таким дивним чином? Може, їм ніхто не тільки не сказав про заповіт, але й не показав "профіль Волошина" на одній зі скель Карадагу. Це - найдивовижніший пам'ятник, який можна уявити. Але ж до нього не прикріпиш таблички "Зведено на кошти..."

  0