Виборча стратегія Партії регіонів може знищити українську мову
Законопроект "Про засади державної мовної політики" № 9073 від 26 серпня 2011 року, зареєстрований у Верховній Раді депутатами-регіоналами Ківаловим і Колесніченком, має усі шанси бути прийнятим.
Головним його завданням у жодному разі не є захист української мови як єдиної державної, і навіть не відстоювання прав етнонаціональних груп в Україні. Мета ставиться інша – прийняття законопроекту повинно стати одним із основних пунктів виборчої стратегії партії влади на парламентських перегонах 2012 року. А вже як наслідок – зміцнення позицій російської мови і поступове знищення української.
Ще у 2009 році кандидат у Президенти Віктор Янукович чітко заявив, що у разі його обрання він надасть російській мові статусу другої державної. Відповідне положення навіть було закріплено у його передвиборчій програмі. Хоча насправді ця ідея далеко не нова і експлуатується політиками вже досить давно.
Проте, ставши згодом Президентом, В.Янукович і його партійці зрозуміли, що практичне втілення обіцянки про другу державну мову несе серйозні загрози як для держави, так і для них самих. Поряд з економічною і геополітичною, посилилася би й культурна експропріація України з боку північного сусіда. Та й всередині країни спротив цьому був би дуже серйозним. Тому влада піти на такий крок побоялася. Зрештою й голосів для цього у неї не вистачало.
Разом з тим, у середовищі Партії регіонів є нечисленна група проросійсько налаштованих депутатів, які активно і систематично підтримують тему утисків російської мови та необхідності надання їй статусу другої державної.
Саме вони сьогодні можуть стати в нагоді Януковичу і його політтехнологам. Справа у тому, що парламентські вибори 2012 року обіцяють бути досить жорсткими і будь-яка слабка сторона влади візьметься на озброєння її опонентами. А повне ігнорування питання російської мови стало б слабкою ланкою виборчої стратегії партії влади.
Тому й з'явився вищеназваний законопроект. Минулорічний проект закону про мови, нищівно розкритикований Венеціанською комісією і представниками вітчизняної опозиції, став сьогодні непотрібним.
Що ж пропонує нинішній законопроект Колесніченка-Ківалова? Відразу відмічу, що документ передбачає збереження конституційний державний статус української мови. Інакше його могли б легко оскаржити у Конституційному суді.
Проте ця норма фактично нівелюється іншими. Зокрема положенням про те, що місцеві ради отримують право (а швидше обов'язок) затверджувати на території, яка входить до їх компетенції, легальне використання регіональних мов. Правда за умови, що цього хоче не менш 10% населення, яке там проживає.
Не важко здогадатися, яка ж саме мова наймасовіше здобуде в областях статус регіональної мови. За прогнозами самих авторів законопроекту, у разі його прийняття російська мова стане регіональною у 13 адміністративно-територіальних одиницях України. Переважно у східних та південних областях. Тобто там, де зосереджений електорат Януковича.
Внесений законопроект детально регламентує використання регіональних мов і в цьому плані надає органам місцевого самоврядування широкі повноваження. Фактично вони отримують право запровадити регіональну мову у держустановах, судах, закладах освіти, культури, засобах масової комунікації. При цьому усі витрати, пов'язані із забезпеченням використання регіональних мов, бере на себе бюджет України.
Такого удару українська мова може не витримати і поступово витіснятиметься на захід країни. Це безумовно посилить мовний розкол в Україні та культурну поляризацію в суспільстві.
Цікаво, що ініціатори мовного законопроекту пішли на певні хитрощі. По-перше, у ньому жодним словом не згадується термін "російська мова", що зв'язує руки критикам документу і не дозволяє звинуватити його авторів у лобіюванні інтересів російськомовного населення.
По-друге, у законопроекті вводиться поняття "регіональна мова", яке з точки зору юриспунденції викликає сумніви. Справа у тому, що ні в Конституції України, ні в Європейській мовній хартії не вживається такий термін. Іде звичайна підміна понять: прикриваючись правами національних меншин в Україні закріплюється особливий статус російської мови. При цьому російська не є у нас міноритарною мовою (тобто такою, яка зазнає утисків або якій загрожує зникнення), захищати які покликана Європейська мовна хартія.
Крім цього, законотворці передбачили можливість зробити крок назад. Якщо запровадження другої державної мови передбачає внесення змін до Конституції і відповідно потребує 300 голосів у ВР, то легалізувати використання регіональних мов можна простим законом, тобто 226 голосами народних депутатів. Після виборів, якщо стане потрібно, закон буде нескладно скасувати.
Також у Януковича існує й інша можливість для маневру – після прийняття Верховною Радою відповідного законопроекту накласти на нього вето. Схожий політтехнологічний хід Банкова уже використовувала із законом про червоні прапори.
У будь-якому разі прийняття мовного законопроекту стане не лише заграванням з біло-синім електоратом. Такі виборчі ігри здатні серйозно посприяти знищенню української мови і самобутності української нації. Напевно цього й добиваються регіонали, які вже нахабно дозволяють собі називати цей законопроект "Законом про російську мову в Україні".
P.S. Прихильників альтернативної точки зору попрошу не зводити свої коментарі до примітивних образ, а наводити контраргументи і факти. Зокрема, цікавлять факти утисків чи неможливості вільного використання російської мови на території України. Особисто мені такі факти досі невідомі.
