Лапша-шоу, або Тимошенко вийде за місяць?
На вихідних отримав свіжу порцію чуток про Печерну справу Юлії Тимошенко. Тобто ту, що розглядає найгуманніший в світі Печерський суд.
За чутками, Юлія Володимирівна та Юрій Луценко вже домовились на найвищому рівні про позитивне рішення щодо їхніх кримінальних справ. Ніби-то за місяць-півтора вони будуть звільнені з-під варти "пакетно", один за одним.
Спочатку подібний сценарій здався мені повною нісенітницею. Адже тоді влада відкрито грає у ворота опозиції, даючи їй змогу заробити політичні бали на судових шоу. Не настільки ж вони дурні у тій владі, як іноді може здатися. Але якщо проаналізувати ситуацію, то елементи зрежисованого шоу стають все помітнішими.
Влада очікувано переслідує Тимошенко, та досить спокійно реагує на свій арешт. ЗМІ смакують усі подробиці, хто й що сказав у суді. Ким кого обізвала екс-прем'єр і як тіпається брова в судді, чи скільки поту стікало із учасників процесу (направду дуже важлива для життя всієї країни інформація). Громадяни із захватом прикипіли до блакитних екранів, навіть рейтинги інших реаліті-шоу не можуть конкурувати. "Фабрика зірок" тихо плаче в стороні. Чергова політехнологія в дії.
Судилище-шоу, яке певний період навіть мало пряму трансляцію, має й підводну, менш помітну мету. Судовий процес українська влада використовує як аргумент тиску на Москву у газових перемовинах. Зараз головне завдання команди Януковича — домогтися зниження ціни на газ. На це працюють і президент і прем'єр. Загалом вся владна вертикаль. Ледь не щодня посадовці роблять відповідні заяви, здійснюють численні робочі і не-дуже візити.
Різка реакція російського МЗС на арешт Тимошенко також логічно вписується у гіпотезу про те, що насправді головне завдання процесу над пані Ю — зробити російських партнерів більш поступливими у газових питаннях, а також створити підґрунтя для імовірного розірвання славнозвісних угод.
Саме тут все складається до купи: влада має козирі в переговорному процесі з північним сусідом, опозиція піариться і мобілізує власний електорат. Українські верхи завжди вміли не лише воювати, але й вчасно домовлятися, коли мова йшла про їхні шкурні інтереси. Але за кого вони завжди мали людей, думаю, зайве нагадувати ще раз.
