В Україні прокурори фальсифікують документи, залякують та знищують свідків 31 Переглядів: 2756

Кажуть, один випадок із дій прокуратури – це випадок. Два випадки – спонукає до роздумів. Три випадки – це уже симптоматика. Говорю лише про ті випадки,  відносно яких  маю в тій чи іншій мірі доказову базу, бо був безпосереднім учасником судового процесу і не лише.
Банальна цивільна справа за моїм позовом до ЗОШ № 9 та її директора Сидоренка В.І. про  незаконне звільнення та поновлення на роботі переросла у шантаж, погрози свідкам і все не без участі Миргородської міжрайонної прокуратури. Суд знищив мою касаційну скаргу та спалив документи.
Прокуратура ж уже не один рік фальсифікує відмовний матеріал. Сфальсифікованих документів біля 5 десятків. Тому,  думаю, якщо , шановний пане Пшонка, матимете бажання вивчити те, як із справи зникали документи, як їх підробляли ваші підлеглі, прошу читати в наступних інформаційних повідомленнях.
Та зараз мова про дещо інше. У Миргороді у 2009 році зникла вчителька-пенсіонерка Людмила Положій. Вважаю, краще інформацію оприлюднити, ніж банально бути оголошеним зниклим безвісти.
А тепер про ланцюжок фактів, що можуть мати безпосереднє відношення до дій Миргородської міжрайонної прокуратури.
У квітні 2008 року Миргородський контрольно-ревізійний відділ проводить перевірку діяльності школи № 9. Виявляють значні порушення, в тому числі і банальну крадіжку грошей через введення понадштатної одиниці директором школи для своєї дружини. Матеріали ревізії передають у прокуратуру для відповідного реагування. Директор школи мав повернути у бюджет "вимиті" із нього  кошти.
Навіть я як журналіст звертався у прокуратуру з цього питання (про реакцію – у наступних блогах)
Але прокуратура справу  "заминає".
Людмила Положій зникла  влітку 2009 року. При дещо дивних обставинах. Я збирав інформацію та писав про неї статтю. Як зникла – ніхто не знає. Слідчі виявили кров. На столі стояло недоварене варення. Версія слідства: хворіла на рак, а тому, коли хвороба загострилася – вийшла із хати і пішла... Її оголосили у розшук як безвісти зниклу.

Зникла перед тим, як мала давати свідчення у прокуратурі. До зникнення я із Людмилою Іванівною зустрічався. Вона мені  надала  лист на 16  сторінках із учнівського зошита. У ньому обвинувачує директора школи № 9 в тому, що він знущався із працівників, описує деякі види знущань. Сказала, ні міліція, ні прокуратура нічого робити не будуть.
Ходили чутки, що директор має свою людину  в прокуратурі. Тому всі його неправомірні дії приховують, а свідків залякують.
Людмила Положій просила інформацію використати, а зміст листа опублікувати лише за виняткових обставин, бо там прізвища багатьох людей, з яких знущалися.
Її донька Оксана жила у Росії. Після зникнення матері їхала  в Миргород  і  у автомобільній аварії загинула. Припускаю, це лише збіг обставин.

Але насторожує інше. У жовтні 2011 р.  по місту пішли чутки, що знайшли рештки зниклої вчительки. Я звернувся у прокуратуру.
Заступник прокурора Сіряк Т.В. крім усього іншого повідомила, що  Людмила Положій числиться безвісти зниклою із 2008 року. Це дещо мене шокувало: як таке може бути, коли вона зникла у 2009 році.
3 березня 2009 року. Начальник Головного слідчого управління А.Хочинський ( повідомлення Генпрокуратури від 03.08.09 № 06/2-12257-09) скасовує постанову Миргородської міжрайпрокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом  підроблення та знищення документів службовими особами Миргородського районного суду Полтавської області та з інших питань. Справу направляють у Миргород для  додаткової перевірки.
Приблизно ж у цей час у середній школі № 9 директор цієї школи вчиняє неправомірні дії по відношенню до кількох учнів, зокрема до учениці  8 класу Оксани Чорноморець. Дівчина тиждень не ходила у школу. Батьки її стерегли, щоб нічого собі не заподіяла.

Її мати звернулася до мене як редактора газети "ВП". Ця інформація була пізніше оприлюднена в газеті.
В цей же період вчителі цієї школи помітили, що їхні телефонні розмови прослуховують. Цю ж інформацію Колдишевій В.Ф. підтвердив і працівник ЦЕЗ № 5. Пішли чутки, що вираховують тих, хто може скаржитися на дії директора школи. Але хто це міг організувати, вчителі не знали.
Зараз припускаю, що це робив хтось із працівників прокуратури, щоб унеможливити витік негативної інформації про Сидоренка В.І. Думаю, санкції суду на таке прослуховування  не було
Станом на грудень 2011 року я зібрав  ряд документів. І  27 грудня 2011 р. подав відповідну заяву  у Миргородську прокуратуру та додав ряд документів, зокрема і аудіо запис свідчень заступника директора школи № 9 Долуди Н.О.(взятих під час журналістського розслідування), котрі підтверджують, що Сидоренко змушував свідків у суді давати неправдиві свідчення. А це ще раз вказує на те, що прокуратура вже кілька років підробляла документи. У присутності заступника прокурора Сіряк Т.В. та 3 помічників прокурора ( котрі вивчали заяву та пробували вияснити звідки та як я отримав аудіо запис) я пояснив, що вилучати у мене ці й інші документи під будь яким приводом немає смислу. Вони в різних місцях.
3 січня  я отримав поштове повідомлення, що на мою адресу надійшла посилка із Києва, але вона пошкоджена.

Посилка  виявилася дійсно пошкодженою. Таке враження, що її хтось оглядав. Крім працівників прокуратури це ніхто не міг зробити. Бо про наявні у мене документи знали лише у прокуратурі. Більш ніж упевнений, санкції на такі дії у них  не було.
У світлі всіх вищезазначених подій не вірю у випадковість. Припускаю, це пошкодження здійснено свідомо. От оперативно можуть прокурори працювати, коли це стосується їхніх приватних інтересів.   Напевне шукали розшифровки аудіо записів погроз свідкам.
Ціленаправленість неправомірних дій Миргородської прокуратури простежується однозначно.
Але чи варта якась цивільна справа таких потуг цілої прокуратури. Думаю, за цим усім стоїть щось більше. Щось більш вагоме могло випливти, коли б моє звернення про знищення касаційної скарги та спалення документів (підкреслюю: по цивільній справі!)  було розглянуто по суті, а можливо й скарги інших працівників школи.
І ще одне: чи причетні прокурори до зникнення потенційного свідка Людмили Положій та що б вона могла розповісти,  особисто для мене залишається відкритим.

  +146