Різношерстість опозиції – причина її неефективності
В Україні для ефективної боротьби влади й опозиції обом потрібна консолідація. І якщо перших консолідує вертикаль органів державної влади, то для об'єднання опозиційних сил потрібна воля і бажання знайти компроміс.
При цьому опозиційний об'єднавчий процес не повинен полягати лише у домовленостях про висунення єдиних мажоритарних кандидатів на майбутніх парламентських виборах. Це лише одна з умов протистояння владі.
Опозиції було б набагато важливіше виробити спільну стратегію дій, починаючи не від завтра, а вже сьогодні. Разом з тим, спостерігаємо зворотній ефект, коли ініціативи тих чи інших опозиційних лідерів обмежуються лише створенням якихось організаційних структур на чолі самі з собою.
Таким чином, маємо декілька центрів опозиційного руху, які не стільки співпрацюють, скільки конкурують між собою. Королевська створила Комітет захисту протестуючих, Яценюк після ув'язнення Тимошенко намагається стати на чолі діяльності Комітету опору диктатурі, у ВО "Свобода" є своя "особлива думка", поміркований нейтралітет тримає "УДАР" Кличка і партія Гриценка. У всіх них різні завдання і різне бачення проблеми.
Ця ситуація є ідеальною для влади. Тим більше, якщо окремі "опозиціонери" з нею ще й співпрацюють.
Різношерстість опозиції, по-перше, є причиною їхньої неефективності, по-друге, дезорієнтує самого виборця, розпорошує протестний потенціал в Україні.
Звичайно не всі дії влади є поганими. Але там, де порушуються права і свободи громадянина, де порушується закон і здаються національні інтереси, там повинна звучати узгоджена альтернативна відповідь. Такої відповіді поки немає.
Для опозиції спільна мета і спосіб її досягнення – головний механізм протидії владі. Не йдеться про організаційне об'єднання, оскільки це – утопія. Йдеться, насамперед, про злагодженість дій представників опозиційного флангу, їх єдність у світоглядному плані.
Водночас після голосування за закон про вибори населення знову переконалося, що протистояння "влада-опозиція" - це боротьба за власне виживання, а не за суспільний інтерес.
Тому й маємо ситуацію, коли рейтинг влади падає, тоді як рейтинг опозиції не росте.
