— Серед полонених — військові, добровольці з батальйонів, багато цивільних, — розповідає 44-річний Юрій Тандіт, голова координаційного центру при Міністерстві оборони. Його створили минулого тижня. Активісти шукають і домовляються про звільнення заручників у зоні АТО. — Більшість тримають у будівлях СБУ, відділах міліції. В Іловайську наших хлопців примушують відбудовувати місто.
В яких умовах їх утримують?
— Переважно - в жахливих. Але є місця, де заручникам дозволяють говорити по телефону, нормально годують, можна помитися, іноді дають цигарки. Частина полонених потрапляє до польових командирів, козаків. Усього в зоні АТО діють близько 20 бандформувань. Деякі утримують заручників гірше, ніж у тюрмі, катують. Радник заступника міністра оборони Василь Будик розповідав, що йому ламали коліна, ребра. Буває, відрізують вуха. З особливою ненавистю ставляться до добровольців "Айдару" і "Правого сектора". Безлер (Ігор Безлер, один із ватажків бойовиків на Донеччині. — "ГПУ") розстрілював полонених.
Як відбувається звільнення?
— Міністерство оборони дає транспорт і охорону, СБУ — супровід спецпідрозділу "Альфа". Військові створюють коридор. Домовляємося з тією стороною не використовувати зброю. Але буває, нас обстрілює третя сторона, яка намагається зірвати переговори. Надягаю камуфляж або білу сорочку, йду без бронежилета.
Про що говорите з бойовиками?
— Чіпляюся за якусь фразу. Зазвичай розмовляємо на три теми: чому ви прийшли на нашу землю, війна з хунтою, бандерівцями і правосєками, проти православних воюють жидомасони. Розказую їм, що я — свій. Маю родичів у Шахтарську, Сніжному. Це пом'якшує ситуацію.
Із одним польовим командиром поговорили. Його вдалось переконати обміняти одного свого на 20 військових. Чоловік, на якого міняв, — знайомий польового командира.
Іноді вловлюю в переговорників суто російський акцент. Це — "спецслужбіст". З такими стараємося переговори не вести, бо марно.
Обмін завжди відбувається "людина на людину"?
— Зазвичай, так. Але буває, просять медикаменти, речі, тепловізори. Але ми не погоджуємося. Бо через ті тепловізори розстрілюватимуть наших хлопців.
Звільняв із полону 21-річного хлопця з Горлівки. Він десь написав, що за самостійну й соборну Україну. Зараз проходить курс реабілітації. Влаштували на роботу. Хочемо вивезти його батьків із Донеччини.
Перевіряємо інформацію, що в полоні перебуває вагітна. Закликаю молодих жінок не їхати в зону АТО. В полоні їх змушують займатися проституцією. Навіть у містах, які контролюють українські військові, виловлюють дівчат. Старші жінки силою саджають їх на заднє сидіння, до спини приставляють ножа, щоб мовчала. Так перевозять через блокпости.
Хлопці, опинившись на волі, одразу просять телефон — подзвонити додому. Потім передаємо звільнених представникам Міноборони — для бесіди. Вони перевіряють, чи не завербовані. Бо є й такі випадки.
Що заважає звільняти полонених?
— Оприлюднення списків заручників. Цього не можна робити. Одразу з'являються аферисти. Як із нашого боку, так і зі сторони бойовиків. Починають тероризувати родичів. Просять перерахувати тисячу гривень на телефон. Або 20 тисяч доларів викупу. Деякі люди платять.
5 
35413
Коментарі