пʼятниця, 19 вересня 2014 01:00

Шість годин накривали "Градами"

  19-річний Олег Мадяр із села Папужинці Тальнівського району на Черкащині кілька днів тому повернувся з Донбасу. Гранатометник 72-ї механізованої бригади служив на кордоні неподалік Червонопартизанська Луганської області.

 — У грудні 2013-го пішов контрактником. Хотів мати стабільний заробіток, подобалася професія військового. Та не думав, що так швидко доведеться опинитися на війні, — розповідає. — Майже одразу після захоплення Криму нас відправили на полігон поблизу Житомира. У травні поїхали в Маріуполь. Тоді він був мало схожий на нинішній патріотичний. Більшість городян вірили в ідеали так званої ДНР. Потім нас направили в Червонопартизанськ охороняти кордон, — Олег робить паузу, згадує.

— На другий день від мінометного вогню загинули двоє наших. Я боявся підійти до них. Та по-справжньому стало страшно, коли почалися щоденні обстріли "Градами" з території Росії. Коли спостерігач помітить залп, маєш 15 секунд, щоб забігти в укриття. Не встиг — загинув. Десь на початку липня нас накривали безперервно протягом шести годин. Я спочатку молився, потім страх потроху минув. Наважувався виходити з окопу. Хлопці всерйоз думали обстріляти Росію у відповідь. Командири нас стримували.

Запитую, чи справді "паркетні генерали" заважають воювати.

— Справді, — каже Олег. — Коли в нас закінчувалися боєприпаси, командування прислало підмогу — снаряди. До наших самохідок "Акація" вони не підходили — ка­лібр не той. У такі моменти думалося, що київським генералам краще не потрапляти нам на очі.

Про свій вимушений вихід на територію Росії на початку серпня Олег розповідає неохоче.

— Спершу до нас долітали вертольоти, забирали поранених, привозили харчі та набої. Потім їх не стало. Провіант скидали з літаків, але сєпари їх збивати почали. Після безперервних обстрілів ми втратили майже всю техніку. Потрапили в оточення. 30-та бригада, що намагалася до нас пробитися, зупинилася за 30 кілометрів. Їжа закінчилася. Чотири дні в полі рвали кукурудзу й соняшники. Вода, правда, була. Найгірше стало, коли скінчилися набої. Майор Михайло Драпатий чотирма машинами пробивався до своїх. І таки пробився. А нам командири наказали вийти до табору біженців. Ось тут стоять їхні палатки, а трохи далі — випалена земля від залпів "Градів". І в цих людей вистачало нахабства звинувачувати в усьому українську армію. В Україну ми повернулися наступного дня.

Займаюся відновленням документів. Мої згоріли. Коли знову на війну — хтозна. Вчора дзвонили з Умані, викликають. У мене контракт на 2,5 року. Звільнятися не думаю.

 

Зараз ви читаєте новину «Шість годин накривали "Градами"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути