— Наші труси піднімають хлопцям на передовій настрій. Вони жартують: "Як підемо в бій у таких трусєлях, терористи зі сміху повмирають", — каже киянка 42-річна Лариса Степанушко. Рік тому створила у "Фейсбуці" групу "В'язані речі для бійців".
Узимку разом з іншими жінками плела шкарпетки, шапки, балаклави й рукавиці. Півроку тому почали шити труси під маркою "Пані Труссо". За тиждень виготовляють 200–250 штук.
— Якось один волонтер заїхав і каже: "У хлопців немає трусів, але вони соромляться про це казати. Може, чимось поможете?" — розповідає Лариса. — Перші моделі приміряли на своїх чоловіків. Шили різної форми й довжини. Коли відправили першу партію, бійці подзвонили й попросили зробити труси коротшими. Казали: "Бігати по окопах незручно. Навіть ногу високо підняти не можна". Кроїмо по суботах. Приходить із десяток дівчат. Інші беруть готові деталі і вдома шиють. Професійних швачок серед них немає. Є інженери, журналісти, спортсмени, бухгалтери. Одна жінка разом із трьома своїми підлеглими під час обідньої перерви встигають пошити 2–3 трусів. Є в нашій групі й двоє чоловіків. Один — підприємець, має майстерню з ремонту взуття. Його дружина разом із мамою всю зиму в'язала речі для бійців. Коли почали шити труси, розказала про це чоловікові. Він уже кілька разів відшивав по 50 штук. Інший чоловік живе в Ніжині й займається пошиттям джинсових сумок. Кожні два тижні виготовляє по 40–50 трусів для військових.
Лариса веде коридором в останню кімнату. На полицях лежать відрізи тканин. Із пакета витягує готові труси. Всі яскравих кольорів: рожеві, червоні, сині, зелені.
— Беремо лише натуральні тканини: ситець, бязь і сатин. Синтетичний одяг миттєво загоряється і зразу ж прилипає до тіла. Тканину не купуємо, бо вона дорога. Метр ситцю зараз коштує 65 гривень. Нам її приносять небайдужі люди. Якось прийшла бабуся і принесла два відрізи бязі. Казала: "Ще в молодості купувала. З одного шматка хотіла пошити собі халат, з іншого — плаття. Але руки так і не дійшли". Хлопцям подобаються всякі труси, але найбільше з принцесами, слониками та іншими звірятками. Бійці при волонтерах їх вдягають і влаштовують фотосесії. Два дні тому один волонтер повернувся із передової. Розказував: "Спека страшна була. Хлопці форму познімали. Ходили тільки у ваших трусах, а на плечах тримали автомати". Постійно питають: "Привезли нам мадам Труссо?". У кожну партію вкладаємо свої номери телефонів, щоб був зв'язок. Вони дзвонять, дякують. Кажуть: "Якби, дівки, не ви, ми б тут вже не стояли". В однієї дівчини навіть роман із бійцем зав'язався.
5 
35413
Коментарі