— Коли почали створювати колгоспи, мав 15 років. Грошей там не платили, писали трудодні. Тоді ще пісня така була: "Трудодні, трудодні, трудоодиниці. Батько ходить без штанів, мати — без спідниці." У нас на сім'ю було 800 трудоднів. Працювали мати, вітчим, я, старший брат і невістка, — розповідає 97-річний Павло Глібов. Зустрічаємося в його квартирі в Чернігові. Із дружиною живе тут від 1974-го. Родом із села Святилівка Градизького (нині Глобинський. — "ГПУ") району Полтавщини.
— Як стали голодувати, з двома хлопцями ходив на рибалку. Раз піймав чотири карасики, поклав у полотняну сумку. Йшов назад. Треба було переходити болотце. Половину перейшов, закрутилася голова, упав. Коли очуняв, пішов додому повз табачне поле. Бачу, на дорозі лежить однокласник Михайло Вовк. Кажу: Міша, піднімись, я не могу тебе переступить. Пощупав, а він мертвий. Розказав мамі про Мішу. Вона каже: не ходи на рибалку. Умирать будемо дома.
Матері не стало 3 червня 1933 року на мій день народження, часа в три ночі. Ми спали разом на печі під одною рядниною. Прийшла двоюрідна сестра Галька, менша мене на год, принесла молоко і травеників. У хату йти побоялася. У вікно побачила, шо мати лежить на печі мертва. Плакала на уліце. Сказала, завтра прийде її мати. Я молоко випив. Брату трошки оставив. На слєдущій день пришла дружина дядька Параска. Кілька маторженіків принесла. Матір загорнули в рядно, три чи чотири сусідки повезли на кладбіще. Підвода тоді їздила по вулицях, підбирала померлих. Вернулись оттуда, кажуть: ми маму гарно похоронили. Там було сім трупів. Ми ямку під сторону викопали і з рядном затовкали.
Дядько Михайло передав, якщо дійду до них додому — а це кілометра 4, можу приходити жити. Йшли з Параскою через житнє поле. Зупинилися. Дядина дивиться, щоб об'їждчика не було, а я колоски збирав і їв. До вечора у них дома були.
Брат помер наступного дня. Його синок Саша, якому був рік, — 8 червня. Невістка вижила.
Дядько Михайло і дядина Параска добрі були, но любили випить. Я устроївся робить кладовщиком у колгосп "Незаможник". У жовтні ревізія була. Піднімали підлогу і знайшли там 60 пудів зерна. Воно туди через щілини насипалося. На суді прокурор сказав: "Сумел уворовать, но не сумел реализовать". Дали мені два роки за мошеннічество. Відправили в табір у Норільськ.
5 
35413
Коментарі