— З одного боку, хлопці стали героями, з другого — ми втратили аеропорт, — каже "кіборг" із 74‑го розвідувального батальйону Олексій Матлак. — Духовно й інформаційно це була одна з головних подій війни. З тактичної та оперативної точки зору, може, він — не настільки значущий. Але це символ.
21 січня два роки тому українці вийшли з Донецького аеропорту, який утримували 242 дні.
— Це трагічна дата. Можемо пишатися нашими бійцями. Згадувати героїв і розповідати про них. Але й не забувати про помилки, не повторювати їх, — говорить колишній заступник начальника Генштабу 63-річний Ігор Романенко.
Як бої за Донецький аеропорт змінили українську армію?
— Для наших військових стали прикладом, як потрібно організовувати оборону такого об'єкту, — продовжує Ігор Романенко. — Питання не лише в героїзмі, хоч це важливо. А й в управлінні — веденні боїв на тактичному рівні. Цей досвід важливий. Наші Збройні сили не мали його. Все було нове. Війна в місті чи серед споруд — один із найважчих видів організації бою. Характерний великими втратами.
У боях за аеропорт росіяни використовували спецпідрозділи. Думали захопити нахрапом. Але виявилося не так просто. Доки новий термінал не підірвали, наші бійці утримували його. Досвід таких боїв, як у Донецькому й Луганському аеропортах, Дебальцевому, Іловайську, наші військові вивчають досі. Успішно використовують на Світлодарській дузі.
Що нового українські бійці дізналися про противника?
— Росіяни оснащені сучасною зброєю. Погоджуюся зі словами американського сенатора Джона Маккейна. Він вивчав ці бої. Сказав, російським збройним силам зі зброєю ХХІ століття протистояли українські зі зброєю минулого. Але попри це вони героїчно воювали і утримували ворога. Коли немає сучасної зброї, намагаються виграти збільшенням кількості солдатів. Відповідно, більші втрати. Це закон війни. До речі, в бюджеті 2017 року гроші на озброєння скоротили вдвічі, порівняно з минулим.
Бойовики й росіяни теж отримали досвід у тих боях. Хто залишився живий, стали професійніші. Путін використовує на Донбасі той самий підхід, що у Чечні. Намагається якомога більше військових пропустити через бої.
Якби Донецького аеропорту не було, якою стала б наша армія?
— Ми мали не лише Донецький аеропорт. Ще — Дебальцеве, Іловайськ. Але там разом із високим рівнем організації, управління, координації був неймовірний героїзм. Це досі — найяскравіший приклад для тих, хто зараз захищає країну.
— В аеропорту були різні бійці з різних підрозділів, — каже Олексій Матлак. — Більшість — мобілізовані. Не мали якісної військової підготовки. Тому таким важливим є бойовий дух. Героїзм — це добре. Але це зазвичай — великі втрати. Щоб їх не було, треба мати хорошу бойову підготовку й сучасне озброєння. Зброя залишилася та сама. Нічого нового не з'явилося. Проте армія змінилася. З постсовкового утворення стала армією, яка воює. Не кожна у світі має такий досвід. Реально б'ють ворога, а не називають себе захисниками у святкові дні.
Україні потрібен образ героя-кіборга
— Людям завжди потрібен приклад, героїчний образ. Створили образ кіборга, і це добре. Хоч подобається він не всім захисникам аеропорту, — каже боєць 90-ї аеромобільної бригади 39-річний Євген Терещенко. — Добре, що про кіборгів не забувають.
Завдяки Донецькому аеропорту всі знають, якою ціною дається свобода нашій країні, хто насправді наш східний сусід.
Саме зараз (18 січня, 16:00. — ГПУ) міняю прапори на могилах бойових товаришів. Із часом вони псуються, тріпаються вітром. Для усіх нас — це горе. Вирішили, не будемо забувати про сім'ї загиблих. Намагаємося допомагати.
6 
35413
Коментарі