27-річний Юрій Жук і Крістіна Єсейкіна, 25 років, із райцентру Володимир-Волинський на Волині обвінчалися на майдані Незалежності під час помаранчевої революції.
П"яту річницю революції сім"я зустрічає з непогашеним кредитом у 25 тис. грн.
— У нас же нічого не було свого, — розповідає Крістіна. — Узяли 50 тисяч гривень у банку, купили холодильник, комп"ютер, меблі. До кризи виплатили половину. Тепер позичаємо гроші в родичів. Мій батько позбавлений батьківських прав, мама померла. Допомагає Юрина мама.
Подружжя має кімнату в міському гуртожитку. Ліворуч стоять холодильник, мийка, стіл, велосипед. Праворуч — шафа, полиця, комп"ютер і принтер. Під вікном ліжко. На покривало крапає зі стелі. Дах протікає.
— Так живуть гвардійці Майдану. На 14 квадратних метрах, зі спільним туалетом і кухнею на 13 сімей, із мокрими стінами і грибком на стелі, — зітхає Крістіна. Біля неї крутиться син 3-річний Юрій. Смикає батька за рукав, тицяє весільні фотографії з Майдану.
— Назвали його ім"ям, де чуються дві букви "Ю", — на честь Юлі та Ющенка. Думали, боролися за краще життя, а вийшов пшик, — говорить Юрій-старший.
Він приїхав на Майдан наступного дня після заклику. Тримав в облозі штаб Віктора Януковича, охороняв наметове містечко. Крістіна з Луцька прибула на третій день. Куховарила на польовій кухні.
— Залицяння почалося із грипу, — згадує. — Я заслабла на морозі. Температура, кашель. Ходила в марлевій масці. Юра підколював: "Гюльчатай, покажи личко". Як зняла пов"язку — відтоді від мене не відходив.
У новорічну ніч 2005-го Юрій освідчився.
— Цілими днями я готувала каші та супи в 150-літрових каструлях. Із ніг падала. Під Новий рік різала вінегрет. Юра забрав мене до столу святкувати. Було холодно, він укутав мене своєю курткою. Пригорнув до себе і сказав, що любить.
12 січня їх обвінчав на Майдані отець Георгій із Києво-Печерської лаври. Він правив служби в наметовому містечку.
Герман та Шуфрич пообіцяли купити нам квартиру
— Я була в темній кофтині, помаранчевій спідниці та чорних туфлях. Переживала через це. Чула, нібито погана прикмета — мати на собі чорний одяг під час вінчання. Але весільні букетики були білими. Юра позичив у друзів перехідний весільний костюм — у ньому женилися всі хлопці.
Обручки купили за 20 грн у переході біля метро. Весілля справляли в залі музичної студії Ірини Білик. То був її подарунок усім "помаранчевим" молодятам. На столі — наїдки-пожертви від киян. Пляшка шампанського на всіх і кава.
— На нашому весіллі піднімали тости й за Януковича, — додає Крістіна. — Якби не він, не було б революції. І ми не зустрілися б.
Розписалися у Володимирі-Волинському 2 лютого 2006-го. Крістіна залишила дівоче прізвище. Син має подвійне — Юрій Жук-Єсейкін.
Чоловік крутить у руках фотографію Віктора Ющенка.
— А ще хтось на Майдані обіцяв, що буде створено п"ять мільйонів нових робочих місць, — зітхає. Він безробітний. Має дві середні освіти — столяра-різьбяра та газоелектрозварювальника. Перебивається випадковими заробітками.
— Цього року заробив 600 гривень. А ще виразку шлунка, радикуліт та брадикардію. Ритм серця збивається. Восени допомагав людям городи копати. Розплатилися картоплею. Маємо п"ять мішків — зиму переживемо.
Крістіну торік скоротили в місцевому банку. Тепер викладає дитячі танці в приватній студії у Володимирі-Волинському. Має півставки керівника гуртка у приміському селі Верба. На місяць отримує 590 грн.
21 листопада 2008-го подружжя запросили на передачу "Шустер Лайв".
— У прямому ефірі Ганна Герман та Нестор Шуфрич із Партії регіонів пообіцяли купити нам квартиру. Мовляв, як "помаранчева" влада не може допомогти, то вони нас у біді не залишать. Помічники Шуфрича дзвонили два тижні тому, розпитували про наші умови життя. Натякали на зустріч. Побачимо, — знизує плечима Крістіна.
2 
1
Коментарі