— Ми теж мали свого Левандовського. Але не Роберта, а Маріуша. У Польщі його недооцінили. А він був зіркою. Коли ми відвідали Київ, то прізвище Левандовський відчиняло кожні двері. Кожні, — каже зірка збірної Польщі 2000 років Ебі Смолярек про колегу.
Цей уривок з інтерв'ю скинув мені польський журналіст. Із Томеком познайомилися у Кракові на матчі Україна — Косово. Тоді він допоміг розібратися в ситуації з лімітом уболівальників на гру нашої збірної. У перерві матчу пильнував мій ноутбук на трибуні, доки я рятувалася від холоду у прес-центрі. За це принесла йому гарячого чаю. Тепер Томек присилає різні матеріали польських видань, пов'язані з українським футболом.
Маріуш Левандовський 12 років виступав в Україні. З донецьким "Шахтарем" виграв Кубок УЄФА і п'ять титулів чемпіона України. А 10 лютого поляк отримав у Києві тренерську ліцензію найвищої категорії.
Маріуш розповнів і від'їв щоки, тому не одразу впізнаю його. Після вручення дипломів усі хочуть взяти інтерв'ю в Левандовського. Питаю, чому поляк учився на тренера в нас, а не у рідній країні.
— Почав навчання, коли ще грав в Україні. А потім нічого не хотів змінювати. — І додає. — Ніхто просто так не дав нам дипломи. Потрібно було справді багато вчитися.
Ставлю запитання про тренерські плани Маріуша на майбутнє.
— Збірна Польщі — моя велика мрія. І вона збудеться. Бо я завжди досягаю своєї мети. Я знаю, що так буде, — говорить Левандовський із металом у голосі й таким поглядом, що аж дух перехоплює. В цей момент я теж вірю, що переді мною майбутній наставник Польщі.
Пересилаю Томеку запис нашої розмови з Левандовським. Колега пише новину собі на сайт. У короткій замітці двічі згадує моє прізвище. Потім довго дякує.
— Обіцяю, якось тобі реваншуюся за Маріуша.
Якщо Левандовський коли-небудь очолить збірну Польщі, Томек першим напише про це мені.
Коментарі