Форвард "Арсеналу" Йонуц Мазілу потроху стає справжньою грозою для українських футбольних грандів. Румунський нападник відзначився дублем у матчі першого туру проти "Дніпра" (3:3) та забив на останніх хвилинах гол "Шахтарю" (1:1), перервавши тріумфальний переможний хід "гірників". Минулого року Мазілу став найкращим форвардом "Арсеналу". Експерти вважають, що саме його травмування не дозволило "канонірам" пробитися до єврокубків. Ми поставили кілька питань нападникові "червоно-синіх".

Після голів "Дніпру" та "Шахтареві" румунські вболівальники просили тебе на форумах повернутись до "Рапіда". Не сумуєш?

- Я дуже добре почуваюсь в "Арсеналі" і нікуди не збираюсь іти, як мінімум до завершення контракту. Звичайно, "Рапід", як і кожна команда, де я грав, залишається в душі. Але життя продовжується.

Ти вже три роки в Україні. Чого тобі бракує з Румунії?

- Найбільше бракує друзів та родини. Моя родина часто перебуває в Україні, тож лише часами її бракує. Звісно, як удома не почуваєшся ніде. Але я вже призвичаївся і не відчуваю великої різниці. Сумую за румунськими голубцями — тут не такі. Коли приїжджає мама або дружина, то відразу мені їх готують.

А дружина тут живе чи в Румунії?

- І там, і там. Зараз Лумініца з дітьми живуть зі мною тут.

Скільки в тебе дітей?

- Двоє. Хлопчика звати Касіан, а дівчинку Діана. Їй ще навіть двох років немає. Ось ще трошки і з вересня віддамо в дитсадок. Вони здебільшого в Румунії. Українською не розмовляють. З усієї родини лише я трохи спілкуюсь російською.

Важко з мовою?

- Якщо мені щось потрібно, то дам собі раду. Мого рівня російської мені вистачає. В команді з хлопцями спілкуюся російською. У крамницях, у місті теж. Звісно, розумію набагато більше, ніж розмовляю. Коли дивлюся телебачення, розумію майже все. Ось щоб сказати щось, то це вже важче.

Ось ти грав у "Рапіді" Копоса, дуже відомого румунського олігарха, потім у "Дніпрі" Коломойського, а тепер — в "Арсеналі" Рабиновича. Є відмінність у ставленні президентів до клубу і гравців?

- У Румунії керівники клубів набагато більше керуються емоціями. Просто народ — більші холерики, ніж українці. Тож часто не замислюються про наслідки. В Україні, скажімо, нема такого, щоб президент приходив у команду і вимагав такої чи такої гри або складу, як це відбувається в Румунії. Цікавляться командами, але дають тренерам робити свою роботу. Хоча якраз з президентами клубів я ніколи не мав проблем, де б не грав.

А рівень чемпіонату де вищий?

- Зараз мені важко сказати, бо я довго там не грав. А по телебаченню це важко визначити. Коли ти всередині, то зовсім інакше враження. Якщо брати результати в єврокубках, то рівень українського чемпіонату вищий.

Коли забивав "Дніпру", де ти грав перед тим, або "Шахтарю" Луческу, це мало для тебе якесь подвійне значення — колишня команда і команда іншого румуна?

- Ні, зовсім. Для мене радше було важливо забити таким потужним командам. Це завжди приємно. З іншого боку, звісно, хочеш забивати в кожному матчі і прагнеш цього з усіх сил. Для будь-якого нападника в цьому й полягає мета.

Ти спілкуєшся з Луческу? Якої думки про нього?

- Ну, яке я можу мати ставлення? Це видатний тренер, найкращий серед усіх румунських наставників. Він завжди вітається зі мною, питає як справи. Знає мене, звісно. Але якогось тривалого спілкування ми не мали.

Румунські газети після матчу з "Шахтарем" писали, що "Луческу довів до сказу інший румун"...

- Ай, вони завжди пишуть такі викличні заголовки! Звісно, що Луческу мій гол за визначенням не міг сподобатись, бо "Шахтар" втратив два очки.

Що з національною збірною в тебе? Піцурка запрошує?

- Давно з ним не розмовляв. Мені телефонували помічники, казали, що розраховують на мене. І внесли в заявку на наступний товариський матч 10 серпня проти Сан-Маріно. Сподіваюсь зіграти.

Як тобі новий тренер "Арсеналу"? Щось змінилось?

- Так, він має зовсім інакший стиль. Але це нормально — кожен тренер має свою філософію гри і приходить з власним баченням. Не думаю, що є сенс порівнювати Кучука та Бакалова, - вони дуже відрізняються за стилем.

З ким у команді найбільше приятелюєш?

- З Флоріном (Шоава, румунський захисник "канонірів" — Ред.), звісно. Ми румуни, чудово розуміємо один одного, вже два роки граємо разом. Дуже заприятелювали. Зазвичай і живемо разом в одній кімнаті на зборах чи на виїзних матчах, підтримуємо один одного.

Гадаєш, "Арсенал" зможе поборотись за Лігу Європи?

- Ясна річ. Минулого року ми були дуже близько, лише трохи нам забракло. Цього року, сподіваємось, таки проб'ємося в єврокубки. Принаймні, я зроблю все від мене залежне. І вся команда дуже цього прагне, бо підібрався досить потужний колектив.

Як проводиш вільний час?

- Зараз з дітьми, бо вони в Києві. Веду їх надвір, гуляємо містом, відпочиваємо разом. Їм дуже подобається Київ. Коли немає, то здебільшого з Флоріном виходимо десь посидіти. Не стільки, щоб випити, скільки просто розвіятись. Не те, щоб тренер не дозволяв пити, але я якось сам не дуже схильний до пива чи іншого спиртного. Тож п'ємо щось рідко. Крім соку, ясна річ. Та й виходить це рідко, адже весь час зайнятий і не маєш часу.

×