44-річний німець Ріко Гросс – нинішній наставник жіночої збірної з біатлону – вважається одним із трьох найтитулованіших біатлоністів світу. У рейтингу найкращих він третій після короля біатлону Уле Бйорндалена з Норвегії та співвітчизника Свена Фішера. Чотириразовий олімпійський чемпіон, дев'ятиразовий чемпіон світу та 33-разовий переможець етапів Кубка світу був видатним командним бійцем. Усі чотири олімпійські золота – естафетні, виграні командою. З дев'яти перемог на чемпіонаті світу – 5 здобуті в естафетній команді. Перше індивідуальне золото виграв у 27-річному віці на етапі Кубка світу в Осорб'є.
Ріко починав як лижник, але ще в школі захопився біатлоном. У німецьку збірну прийшов у 1991 році, щоб за рік стати олімпійським чемпіоном. Учасник п'яти Олімпіад. Останнє "золото" виборов у Турині в 2006 році, коли йому вже виповнилося 36 років. Відзначався влучною стрільбою.
– Я зовсім не відчував тиску трибун. Налаштовував себе так, що всі глядачі, які кричать на стадіоні, хочуть мені допомогти.
Завжди й в усьому був рідкісним професіоналом.
– Якось я надумав напоїти німців – Гросса, Фішера і Кірхнера, щоб виграти в них, – згадував російський біатлоніст Сергій Тарасов. – У Ханти-Мансійську пригостив їх пляшечкою горілки. Справа була увечері напередодні гонки. Я майже не пив, а німцям сподобалося. У барі вони замовили пива, потім іще горілки. "Гуділи" до четвертої ранку. "Ну, все, – думаю. Німці спеклися." На ранок – старт. Ріко, Свен і Марк зайняли місця з другого по четверте. Я фінішував 25-им.
– Нічого особливого, – коментував подію легендарний німець. – я вкотре пересвідчився, що заздрість – вища форма визнання.
Олімпіада в Турині в 2006 році не минулася для Ріко без сліз. Після чергової перемоги німців у естафеті помер його дід. Гросс зізнався, що тоді плакав востаннє.
Після відходу від активного спорту Ріко, як справжній німець, ні хвилини не сидить без діла. Він вступає до Кельнського університету й за чотири роки приходить до жіночої біатлонної команди дипломованим спеціалістом.
– Я не є догматиком, тому сліпо не копіюю все те, чому мене навчили. Перевагу віддаю інтуїції.
Андреа Хенкель згадувала, що на тренуваннях Ріко запросто бігав дистанцію разом із вихованками.
– Він підказував нам безпосередньо по ходу гонки, а не після перегляду відео, як це роблять решта наставників. Справи в нас пішли швидше.
Симпатичний і ще молодий тренер налаштовував спортсменок індивідуально. Заради нього вони готові були "землю їсти" на змаганнях.
– Я ніколи не тисну на спортсменок понад міру. Коли Лєна Нойнер промахувалася останнім патроном, моя душа кричала: "Недбалість", але зовні я виду не подавав, підбадьорюючи спортсменку, мовляв все окей.
За довгу кар'єру німець навчився виводити спортсменок на пік форми в потрібний час.
– У бутність спортсменом у грудні я міг посісти 15 місце, але всі знали, що на Олімпіаді чи на чемпіонаті світу я буду в формі.
Ріко не наполягає жорстко на обов'язковому виконанні усіх тренувальних вправ.
– Якщо я бачу, що вправа не подобається спортсменці, можу скасувати обов'язкове її виконання.
Цим Гросс відрізняється від ще одного харизматичного німця – екс-тренера збірної Росії Вольфганга Піхлера.
– Якось я посварився з Піхлером. Він біг трасою поруч із Зайцевою і заважав Лаурі Дальмайєр. Тоді я виказав, усе, що про нього думаю, але згодом помирився.
Ріко Гросс живе в Рупольдингу. Має трьох синів – 20-річного Марко, 17-річного Сімона і 11-річного Габріеля. Числиться військовим бундесверу. Має чин гаупт-фельдфебеля.
6 
4166
Коментарі