Колишній партнер Михайла Фоменка в центрі захисту "Динамо" Стефан Решко поділився спогадами про поведінку нового головного тренера збірної України на поле і в побуті в часи його ігрової кар'єри.
"До приходу Лобановського у 1974 році ми грали у обороні "в лінію", - розповідає Стефан Михайлович. - На зимових зборах 1974-го перейшли на "персоналку": Міша грав заднього захисника, я — переднього. Тоді це було модно. За місяць засвоїли нову систему гри. Особливих проблем не виникало. Якихось серйозних конфліктів — також. Фоменко був універсальним: якщо я не грав через травму, він займав мою позицію на полі.
"Начитаний дуже був, конспектував тренування Лобановського. Останній раз спілкувався з Мішею навесні — він же в Сумах жив. Залишив київську квартиру доньці. Отримували ми квартири разом - Тургенівська, 29. Міша — на шостому поверсі, я на сьомому. Донька, Міші здається, її Яна звали померла кілька років тому. Онкологія. Вона була на два роки старша від моєї доньки Вікторії, яка народилася 1971-го. Значить, Яна — 1969-го. Разом до школи ходили. Зараз онука Міші живе на Тургенівській. І моя донька", - каже він.
Запитую чи погодився б Решко піти помічником до Фоменка.
"Ви жартуєте, - посміхається Стефан Михайлович. - Я ж не тренував. Тому пропозиції Міша такої б і не робив. А якби й зробив — я б відмовився. Успіху йому, серйозний тренер, дуже дисципліну любить. Ставку треба робити на молодих — Коноплянку, Ярмоленка, Ракицького. Ярослав не завжди за збірну грає, але в нього попереду ще 10-12 років кар'єри, сподіваюсь. Не думаю, що Ракицький захоче тільки за клуб грати весь цей час. Тимощука теж треба залишати. Він не молодшає, але дуже досвідчений, допоможе. А от такі, як Мілевський, збірній не потрібні. Битися на полі за футболку збірної він не буде".
Шансів на перше місце у відбірній групі, на думку Решка, наша команда не має.
"Треба бути реалістом, - стверджує експерт. - Фінішуємо або другими, або третіми. 50 на 50".
5 
4166
Коментарі