Стрес може зіпсувати нам життя набагато сильніше, ніж це можна припустити. За словами дослідників з Університету Дьюка (США), тривалий стресовий вплив призводить до пошкоджень у ДНК, що, в свою чергу, може викликати цілий букет захворювань, включаючи рак. У статті, опублікованій в журналі Nature, вчені описують молекулярний механізм, що лежить в основі стрес-індукованого ушкодження ДНК.
Як усім відомо, стрес викликає викид гормону адреналіну. Він комплексно впливає на організм: від нервових реакцій до рівня обміну речовин. Відповідно, дуже багато клітин несуть на своїх мембранах рецептори до цього гормону - так звані бета-2 адренорецептори. Після того як адреналін взаємодіє з рецептором, у клітці запускається каскад сигнальних реакцій, що починаються з G-білків. Білки активують внутрішньоклітинні ферменти-виконавці, від яких залежить пристосування клітини до нових умов. Усякий сигнал рано чи пізно закінчується, а тому були відкриті інші G-білки, бета-аррестіни, що гасять, як вважалось, внутрішньоклітинний стресовий сигнал після закінчення в ньому потреби.
Якщо зовсім коротко, то роль р53 в клітці зводиться до відстеження генетичних дефектів. Якщо таких накопичується багато, р53 відправляє клітку в апоптоз. Відповідно, при відсутності р53 в клітині може відбуватись що завгодно - наприклад, початися формування злоякісної пухлини. Аррестін стає зручною платформою, полегшуючи взаємодію MDM2 з р53; в результаті р53 піддається деградації.
Експерименти на мишах показали, що в тварин, у яких довгий час штучно активували бета-2 адренорецептори, імітуючи тривалий стрес, такий білок поступово зникає. Автори підкреслюють, що їм вперше вдалось побачити, як стрес, настільки складне психофізіологічне явище, втілюється в конкретних молекулярно-генетичних механізмах.
Надалі дослідники хочуть з'ясувати, чи природний стрес призводить до аналогічних наслідків у тварин, яким штучно моделювали стрес. З іншого боку, перш ніж створювати ліки, що пригнічують роботу аррестіну, необхідно з'ясувати, чи не позначиться це на стані організму ще більш серйозно, ніж хронічний стрес.
Коментарі