пʼятниця, 06 січня 2012 00:30

"Ми ходимо по лєзвію ножа, але краще тобі не знать"

Автор: Фото: Тарас МАТВІЄНКО
  Жителі села Івківці Прилуцького району Чернігівщини прощаються із Василем та Тетяною Комарами. Їх знайшли мертвими 11 грудня. Священик відмовився відспівувати чоловіка
Жителі села Івківці Прилуцького району Чернігівщини прощаються із Василем та Тетяною Комарами. Їх знайшли мертвими 11 грудня. Священик відмовився відспівувати чоловіка

12 грудня в селі Івківці Прилуцького району Чернігівщини поховали 54-річного Василя і 53-річну Тетяну Комарів. Напередодні чоловіка знайшли повішеним, жінку — з простреленою головою. Міліціонери вважають, що чоловік застрелив дружину і повісився. Однак не знайшли ні причини конфлікту, ні зброї.

Василь працював охоронцем на підприємстві "Пожспецмаш", Тетяна до пенсії працювала вчителькою, завідувачкою дитсадка. Дітей не мали. Жили у 8-квартирному будинку, тримали собаку, курей і двох котів.

— 30 грудня мало виповнитися 33 роки, як тьотя Таня і дядя Вася разом, — розповідає 38-річний Анатолія Куценок, племінник Комарів. — Це була дружна сім'я. Я був їм як син. Вони мене в армію проводжали, женили. Ніколи не кричали одне на одного, не те щоб битися. 15 листопада в тьоті був день народження, гуляли. Нічого странного не було. 4 грудня дядя Вася завіз мені інструмент. "Може, кофе?" — питаю, а він: "Ніколи, ніколи..." Був заклопотаний. Потім я телефонував тьоті Тані на домашній, але вона не брала. Я — на мобілку, взяла. Наче когось боялася. "Щось трапилося?" — питаю. "Ми ходимо по лєзвію ножа, але краще тобі не знать".

За кілька днів племінник знову телефонував. Комарі не відповідали.

— Думав, кудись поїхали, мобілки заглючили. Вирішив на вихідних заїхати. А тут їхні сусіди дзвонять: коти нявчать, двері шкребуть, дядька й тітки не бачили три дні, — каже Анатолій Куценок. — Приїхав, постукав — тиша. У вікно заглянув — на ліжку волосся і рука звисає.

Тетяна лежала на ліжку в нічній сорочці, вкрита ковдрою. Її застрелили в потилицю. Чоловік одягнений у спортивні штани, сорочку, босий.

— Дядько ніколи не ходив без носків, — каже племінник. — Що там сталося — для всіх тайна. Дядя Вася не міг убити тьотю Таню. Він за неї завжди переживав. Бувало, у неї щось заколе в животі — він бігом до лікарні. Повіситися не міг. Був життєрадісний, любив хвастатися, що в нього є все.

Селяни називають Тетяну спокійною і доброзичливою, Василя — безвідмовним. Він чотири рази був депутатом сільради. Мав коханку — Раїсу Юрову. Дружина знала.

— Тьотя Таня давно знала про Раю. Дядя Вася ходив до неї вже років 12, не ховався. Тітка ні разу не жалілася, не устраювала разборок, вони втрьох звикли так жити. Де б дядько не ходив, а ночувати приходив додому. Тітку батюшка відспівав, а дядька ні. Тому вся рідня хоче знати правду, згодні на ексгумацію.

Квартира Комарів опечатана. Через стінку живе 84-річна Ольга Карпусь.

— У нас стіни тонкі, але Комарі ні разу не лаялися, — запевняє. — Бувало, чую, Таня миється і кричить: "Вася, подай рушника!" Вася був безвідмовний, і Таня ловка, мудра. Він, ото, приїхав із роботи — і до Раї. А ночувати йде додому. Уранці з Танею йдуть поратися, щебечуть, наче другої в нього нема. Василь був повішений, а ноги стояли на підлозі. Видно, що його задушили, а потім прив'язали до труби. Таня відчувала щось погане. Розповідала, що їй наснився сон. Буде страшний похорон, каже, усе село зійдеться. Їхній собака Фред за місяць почав вити. День і ніч. Думала, це мені вже черга.

— Їх убили, але підстроєно так, щоб списать на битовуху, — упевнена інша сусідка Ніна. — Вони жили заможно. І машина, і хліб, і до хліба. Але останнім часом Вася ходив по сусідах гроші позичать. У того 200 гривень, у того — 500. На шо, не казав.

Нічого не знає і Раїса Юрова:

— Востаннє ми з Васьою бачилися 7 грудня. Він возив мене в лікарню, удень вернулися. Був схвильований, сказав, що в нього термінові справи і мусить їхати. Якщо за 12 років він не зміг Таню кинути, то вбити точно не міг. І навіщо? Я не просила його вибирати між нами. Ще років вісім тому він був готовий перейти до мене, але в Тані захворіла матір. І він сказав: "Не можу дружину покинути у скрутний час". Теща померла, але Вася Таню так і не кинув. Я змирилася. Таня знала про нас, але жодного разу слова поганого не казала. І він про неї ніколи поганого не говорив. Щось лихе сталося в них місяців три-чотири тому. Вася в людей гроші став позичати. Але навряд чи серйозно. Машина в них хороша. Якби нада було, за тисяч шість доларів продали б. Чула, як міліціонери говорили між собою. У Таню стріляли чотири рази. У Васю — тричі, кулі не ввійшли в голову, поранили скроню і за вухом. Ранена в голову людина скоріше знепритомніє, ніж піде вішатися.

Зараз ви читаєте новину «"Ми ходимо по лєзвію ножа, але краще тобі не знать"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути