Жителі села Мар'янівка Шполянського району Черкащини скаржаться на місцевого фермера Миколу Кравченка, який вирощує гусей і овець. Кажуть, він зайняв сільське пасовище і їм ніде пасти корів.
Мар'янівка за 3 км від райцентру. Намагаюся знайти фермерську територію, яка межує з селом.
— Ідіть вулицею Шевченка вкрай. Як буде смердіти і купа гусей кричати — то вже й там, — пояснює замурзаний підліток на велосипеді.
За 400 м від центру села 60-річний Володимир Призегльований пасе біля тину двох корів.
— Через цих бізнесменів тільки під тином і можу пасти, — каже. — У нас тут гектарів 20 луків є, але там Кравченко гусей пасе. Витовкли все, жодної травинки, тільки пір'я. Мало того, з весни тих гусей і овець зі свого городу ганяю, бо вони ж усю траву вибили і в городи лізуть.
За селом колись було озеро. За радянських часів його осушили, залишилися 20 га пасовищ. Поряд діяло підсобне господарство Шполянського заводу запчастин. Худобу тримали за огорожею. На прилеглих луках жителі Мар'янівки пасли корів. 13 років тому місцевий фермер узяв в оренду 12 га пасовищ, приватизував приміщення господарства. Тримає півтисячі овець і понад тисячу гусей. Випасає їх на луках.
— 13 років воюємо, і як об стіну, — говорить тамтешній 61-річний Олександр Хоменко. Він тримає трьох корів. Із дружиною, дочкою й двома онуками з того живуть — щонеділі продають на базарі молокопродукти. — Споконвіку на цих луках пасли корів ще наші діди. Кажу Миколі: ти всі луки своїми гусьми занехаяв, туди ж ніхто корову не вижене, бо трави немає, а як пір'ям корова жолудок заб'є, то дорізать прийдеться. Я так уже двох дорізав. Луки ж не лише для тебе. А він мені: "А де ти тут людей бачив?".
— Та яку там корову пасти, — підтримує сусіда пенсіонерка Галина Глуха. — Оно вчора внучок Саша пішов із вудкою в канаву карасів половить, то Миколині наймити його вигнали. Нізя, кажуть, там гусей купають.
Інша сусідка Раїса Пелих гукає до хліва. Показує, як її двоє корів стоять у хліву за 40°С спеки.
— І так оце з весни, хоч луки під боком, — зітхає. — Боюся вигонить. Наковтаються пір'я, подохнуть. А де я 10 тисяч найду, щоб нову купить?
Сільський голова 60-річний Василь Кугот каже, що чекає висновків санепідемстанції та ветслужби про законність випасу підприємцем гусей на спільній території.
— Микола Кравченко орендує 12 гектарів луків, він там законно, то шо я можу сказать. Він 180 гривень на рік вчасно платить. А якщо погнав гусей на спільну територію, то на те вона й спільна, щоб усі пасли. Я радив людям створити кооператив, оформити на нього частину пасовищ, ставити огорожу й пасти. Це обійдеться десь у 3,5 тисячі.
— Я законно маю 12 гектарів землі, плачу за це і тут тримаю господарство. А хтось має десяток скоту, не платить нічого й хоче на халяву пасти, — каже підприємець 50-річний Микола Кравченко. — Якщо в людей є якісь претензії до мене, то треба створить комісію, хай визначить конкретно — де чия земля, хто де може пасти.
2 
1
Коментарі