— Усе життя буду молитися за дядю Борю. Врятував моїх діток від смерті, — розповідає 24-річна Людмила КОВАЛЮК із села Перехрестове Захарівського району на Одещині. — Того ранку вийшла на пару хвилин до свекрухи. Заносила їй теплі капці. Живемо через одну хату. За мить чую, люди кричать, що наша хата горить. Бігом туди. Голосила, щоб дітей спасали. Із підробітки прибіг мій чоловік Андрій. Копав яму на кладбищі. Кинувся у вогонь. Як торкнувся до стіни, його вдарило током. Загорілася спина. Потім хтось із людей сказав, що діти в сусіда — живі-здорові.
Хата Ковалюків загорілася 18 жовтня о 8:30. У кімнаті були четверо дітей — 4-річний Максим, двійнята 2-річні Каріна й Кароліна, 6-місячний Михайло. З вогню їх виніс сусід 52-річний Борис Зборовський.
— Порався по господарству. Побачив чорний дим над Людиною хатою. Усе покинув і помчав туди. На подвір'ї нікого не було. Всередині верещали й плакали діти. Не роздумуючи, кинувся їх спасать. Усе в диму, пластикові панелі на стінах скрутилися в гармошку. Трійко діток у маїчках сиділи на дівані. Схопив їх в охапку і побіг. На вулиці поняв — Карінки нема. Пішов знову. Знайшов під столом. Забилась у куток і плакала. На голову їй накрапала гаряча пластмаса. Дітей відніс до себе, аби зігрілися.
До двору Ковалюків збіглися сусіди. Відрами носили з криниці воду. Дзвонили пожежникам. Спочатку не брали трубку, тоді сказали, що машини нема. Приїхали через півтори години, коли від будинку одні стіни лишилися.
Пожежа виникла через коротке замикання електромережі.
— Замкнула розетка за холодильником. Він стоїть якраз біля дверей у дитячу кімнату. Від іскри почали тліти пластикові панелі. Під ними зайнялось утеплення зі скловати, — каже 24-річний Андрій Ковалюк. — У нас хата на двох господарів. Жінки, з якою живемо поряд, удома не було. Поліз до неї на кришу. Трощив шифер, щоб вогонь не перейшов на її половину. Люди подавали мені відра з водою.
— У серпні дядькові Борису робили операцію. Удаляли грижу. Після пожару в нього почалися ускладнення. Вмовляли, щоб до врача поїхав. Не схотів, бо прілічної одежі немає. Викликали "скору". Його забрали у районку. Як узнав, що на лікування треба 19 тисяч, одразу втік. Допомоги від нас не хоче. Сказав лише, щоб на весілля до дітей позвали. Скромний дуже, — говорить Людмила. — В нього п'ятеро своїх діток. Наймолодший в 11-му класі вчиться.
Ковалюки зараз мешкають у матері Андрія. Їх будинок ремонту не підлягає.
— З вогню успіли винести один діван, тумбочку з постіллю, стіральну машинку й духовку. Решта — згоріло. Навіть одягу не лишилося. Дітей ні в чому на вулицю винести погуляти. Вогонь знищив і три їхні коляски.
Від пережитого стресу Максимко став краще говорити. Двійнята — навпаки, замкнулися в собі. Бояться лишатися одні. Двері в їх кімнату не зачиняємо. Мають бачити, що ми поряд.
— Ковалюки — гарна родина. Андрій роботящий. Мотається по підробітках. Люда діток доглядає. Всі справненькі, чисті. Собі нічого не купить, все для них старається. Недавно у хаті поробили ремонти, вікна поставили, техніку купили. Діти мультики з ноутбука дивилися. Все в одну секунду пропало, — каже Валентина Тимофіївна, сусідка Ковалюків.
3 
35413
Коментарі