— Це вже зовсім не той Саша, який був раніше. Із в'язниці вийшов іншою людиною. Нервовий, не спить, тахікардія. Тільки щось спитаю про тюрму — тиск підскакує, — каже хмельничанка 62-річна Лариса Моцна.
10 листопада із Дрогобицької виправної колонії №40 вийшов її син 35-річний Олександр Моцний. Дев'ять років відсидів за убивство, скоєне іншими. 6 листопада його виправдав Тернопільський апеляційний суд. Сім років тому в цій же установі його засудили до 15-річного ув'язнення.
— Саша в основному мовчить, нічого не розповідає. Більше часу проводить із жінкою. Зараз виїхав в інше місто. Намагається все забути, повернутися до нормального життя, — каже Лариса Ульянівна.
13 березня 2004 року на квартиру хмельницьких підприємців Іскрицьких напали двоє чоловіків. Господар 56-річний Олександр був у відрядженні, вдома на нього чекали дружина 49-річна Антоніна із сином Сергієм. Нападники вбили жінку, покалічили хлопця і втекли.
За кілька місяців правоохоронці затримали 22-річного Івана Нечипорука і 25-річного Олександра Моцного. Мовляв, їх упізнав потерпілий Сергій Іскрицький. Нечипорук, за версією слідства, знав, що Іскрицькі — заможна сім'я, бо його дружина Наталія працювала там швачкою.
— Міліціонери мені прямо казали: ми знаємо, що вбивав не ти, але нічого не зробиш, — згадує 32-річний Іван Нечипорук.
Нечипорук і Моцний отримали по 15 років в'язниці, за вироком Тернопільського апеляційного суду. Перший поїхав у колонію на Івано-Франківщині, другий — у Дрогобич Львівської області. Обоє скаржилися на слідство в суди вищих інстанцій, Нечипорук — до Європейського суду з прав людини.
2011 року Іван Нечипорук виграв справу в Євросуді. Його звільнили з в'язниці, державу змусили виплатити 48 тис. євро компенсації. За чужий злочин чоловік відсидів сім років п'ять місяців і 15 днів.
— Суд довів 13 порушень, — розповідає Іван. — Доведені факти катування, незаконного арешту, порушення права на захист. По моїй справі проходять семеро людей, але нікого не покарали. Зараз усі вони говорять, що нічого не знають, нічого не робили, нікого не били. Моя справа вже йде по п'ятому колу. Ті люди непереможні. Їм до лампочки закони, суди, люстрації. Досі займають посади. Але я нікому нічого не пробачу. Бо мене знищували свідомо. З тюрми вийшов голий-босий, без здоров'я.
Коли Нечипорука звільнили, до Європейського суду з прав людини подав заяву й Олександр Моцний. Справу теж виграв.
Зараз Іван Нечипорук живе в Івано-Франківську. Винаймає однокімнатну квартиру, орендує пилораму. Коли відбував покарання, розлучився з дружиною Наталею. Вона з донькою 10-річною Анастасією мешкають у Хмельницькому.
На момент затримання Олександр Моцний був підприємцем, продавав запчастини на ринку, мав дружину і доньку. Під час ув'язнення розлучився. У колонії одружився вдруге.
Убивць Антоніни Іскрицької не знайшли.
— Сергій не вбивав маму, але знає, хто до них приходив, — говорить Іван Нечипорук. — Сусіди кажуть, що ті двоє були без масок, Сергій їх упустив. Змивав сліди крові замість того, щоб рятувати маму. Сусідам казав викликати "шкидку", але в міліцію просив не дзвонити. Сам закрився, нікого не впускав. Сергій був підозрюваним, але рєзко став потерпілим, як із Турції приїхав його папа-олігарх. На перших експертизах у Сергія не було ушкоджень, а за три дня рєзко появилися. Міліція зробила так, наче його теж били. Міліція і прокуратура знають усе. Але нічого не роблять.
— Ніхто з сусідів не чув ніяких криків, грюкоту, — каже Лариса Моцна. — Сергій назвав Івана, бо знав його. А Сашу назвав, бо побачив разом з Іваном на вулиці. Одразу поїхав у міліцію і сказав, що впізнав нападників. За першим описом нападники мали по 165–175 сантиметрів зросту. А впізнав Сашу й Івана. В одного 185 сантиметрів, у другого — 195.
9 
35413
Коментарі