вівторок, 26 травня 2015 05:05

"Я готова спати на могилі, але чіпати тіло сина нікому не дам"

Автор: Фото з сайта www.golospris.org.ua
  Світлана Діденко стоїть біля пам’ятника сину Василеві в центрі селища Дмитрівка Бахмацького району на Чернігівщині. Василь загинув на Майдані. Односельці телефонують матері, просять перенести могилу на цвинтар
Світлана Діденко стоїть біля пам’ятника сину Василеві в центрі селища Дмитрівка Бахмацького району на Чернігівщині. Василь загинув на Майдані. Односельці телефонують матері, просять перенести могилу на цвинтар

— Люди в селі майже щотижня мруть. За останній місяць 10 душ не стало. Селяни почали казати, що то через могилу Василя. Не можна було молоду людину на перехресті хоронити, бо тягне за собою інших на той світ, — каже Людмила із селища Дмитрівка Бахмацького району на Чернігівщині. Там місцеві жителі вимагають перепоховати Героя Небесної сотні.

33-річний Василь Прохорський загинув 18 лютого торік на столичному майдані Незалежності. Його поховали на роздоріжжі в центрі Дмитрівки біля обеліска воїнам Другої світової війни.

— Комусь завидно, що моя дитина так похоронена, от і вигадують байки, — говорить 64-річна Світлана Діденко, мати Василя. — Ніяких претензій до мене та могили сина не було майже рік. Проблеми почалися з того часу, як в АТО загинув односелець. Поховали його на сільському цвинтарі. Пропонували в центрі, як мого синочка, та мати хлопця відмовилася. У ту ніч на могилі Васі вперше побили велику вазу для квітів. Подумала, ненарошно. Та за місяць зав'язали у вузол прапор, розкидали квіти, лампадки, якими виклала напис "Герой України". 9 травня до мене підійшла знайома і питає: "Свєта, ти в курсі, що в селі говорять? Що через твого сина стало більше помирати". Було неприємно. Потім стали дзвонити інші. Казали: роби щось, бо люди планують мітингувати під сільською радою. Тоді звернулася до знайомих активістів, написала заяву в міліцію. Я готова спати на могилі сина, але чіпати його тіло нікому не дам.

У Дмитрівці живуть 2,5 тис осіб. На околиці працюють два підприємства — молоко- та зерноприймальне. Є школа і дитячий садок.

— Заслуг хлопця ніхто не відміняв. Нехай пам'ятник і далі стоїть у центрі. Але тіло треба перенести на цвинтар. Інакше добром це не кончиться. Люди мруть, як мухи. Хто від серця, хто від болячок. Від старості — мало, — розповідає місцева Ольга. Прізвища не називає.

— Могила Василя тут ні до чого, — заперечує Тамара Гончаренко, 70 років. — Якщо й стало більше мерти, то від поганої екології. В селі працює зерновий завод. Як вітер у наш бік, неможливо дихати. Тхне дустом.

У селі щороку помирають 60–70 людей.

— За останні півроку не стало 34 осіб, — каже 43-річний Микола Савченко, Дмитрівський селищний голова. — Люди надумали собі всіляких дурниць і вірять. Про перезахоронення Василя не може бути й мови.

П'ять куль випустили у Василя Прохорського

На Майдані Василь Прохорський був волонтером медичної служби. В день загибелі допомагав медикам виносити поранених.

— Сина знайшли 22 січня в підвалі столичного моргу. Був весь синій від побоїв, з вибитими зубами. У нього випустили п'ять куль. Дві влучили в серце, по одній — в сонну артерію, голову та грудну клітку, — говорить Світлана Діденко.

Зараз ви читаєте новину «"Я готова спати на могилі, але чіпати тіло сина нікому не дам"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути