середа, 24 липня 2013 09:30

"Українцям треба дати зброю: перестріляють одразу придурків, то їх стане менше"
5

Автор: Фото: Сергій СТАРОСТЕНКО
  Народився у 1961 року в селі Переволочно на Львівщині. Вищу освіту отримав у Львівському державному університеті імені І.Франка за спеціальністю правознавство. Після служби в армії працював у Львові на залізниці машиністом тепловоза, інженером технологом - у 1981 році закінчив Львівський технікум залізничного транспорту.
7 років займався приватною юридичною практикою в галузі цивільного права. З 2000 року іммігрував до Канади. Жив у Торонто. Та, як каже сам, створив прецедент серед місцевих українців і у 2008 році повернувся до України.
Тим часом судовим рішенням у нього відсудили квартиру у центрі Львова. Почалися судові тяжби. Паралельно з цим Андрухів почав надавати безкоштовну правову допомогу бідним громадянам, яких позбавляли житла з допомогою незаконних рішень суду. 
У 2010 р Андрухів балотувався кандидатом в мери Львова від партії Громадянська Солідарність, у яку входить багато військових офіцерів запасу.
- Я не вірив, що мене підтримають, - каже він. - Бо що я міг зробити без грошей, без телебачення. Тому я зробив лише один плакат, який було розвішано на дільницях у день виборів. Там прописав свій конституційний закон про права людей. І люди почали збиратися біля мого плакату, бо  більше ж там читати не було чого. Але потім певно був наказ зверху і всі мої плакати познімали. От і шуму я наробив, сміється. - та після цього в сьогоднішню політику ні ногою. Мені вистачило.
Одружений. Виховує 7-річного сина. На початку 2009 втратив старшу дитину - 24 річного сина.
Народився у 1961 року в селі Переволочно на Львівщині. Вищу освіту отримав у Львівському державному університеті імені І.Франка за спеціальністю правознавство. Після служби в армії працював у Львові на залізниці машиністом тепловоза, інженером технологом - у 1981 році закінчив Львівський технікум залізничного транспорту. 7 років займався приватною юридичною практикою в галузі цивільного права. З 2000 року іммігрував до Канади. Жив у Торонто. Та, як каже сам, створив прецедент серед місцевих українців і у 2008 році повернувся до України. Тим часом судовим рішенням у нього відсудили квартиру у центрі Львова. Почалися судові тяжби. Паралельно з цим Андрухів почав надавати безкоштовну правову допомогу бідним громадянам, яких позбавляли житла з допомогою незаконних рішень суду. У 2010 р Андрухів балотувався кандидатом в мери Львова від партії Громадянська Солідарність, у яку входить багато військових офіцерів запасу. - Я не вірив, що мене підтримають, - каже він. - Бо що я міг зробити без грошей, без телебачення. Тому я зробив лише один плакат, який було розвішано на дільницях у день виборів. Там прописав свій конституційний закон про права людей. І люди почали збиратися біля мого плакату, бо більше ж там читати не було чого. Але потім певно був наказ зверху і всі мої плакати познімали. От і шуму я наробив, сміється. - та після цього в сьогоднішню політику ні ногою. Мені вистачило. Одружений. Виховує 7-річного сина. На початку 2009 втратив старшу дитину - 24 річного сина.

Із громадським активістом, адвокатом Зиновієм Андрухівим зустрічаємося ввечері на Майдані Незалежності. Вже кілька тижнів поспіль він приходить туди із мегафоном та листівками. Розповідає перехожим про свавілля влади, бездіяльність опозиції. Пропагує свою ідею конституційної реформи, необхідність створення Революційної Ради та концепцію найвищої законодавчої влади народу - Парламенту України взамін Верховної Ради. Ці ідеї виникли у нього, коли жив у Канаді. Виписав все у новому проекті Конституції. Активно пропагує її у соцмережах та на вулицях Києва.

На запланований виступ на Майдані затримується на півгодини. Пояснює: "даішники" не дозволили йому припаркуватися на Хрещатику, довелося ставити машину подалі від центру. Виступ скасовує. Андрухів у джинсах та смугастій сорочці. У руках тримає великий коричневий дипломат та пакет із супермаркету із листівками.

- У мене чим далі, тим краще, - каже, витираючи хусткою чоло та голову. - Я все борюся за свою квартиру у Львові. Вже до МВС дійшов. Але скрізь — одна мафія, аферисти.

З півгодини розповідає про історію своїх поневірянь із відсудженням квартири. Врешті направляємося у затінок, на Володимирську гірку та сідаємо на алеї на лавочці. Андрухів говорить довго і багато. Час від часу попиває із півлітрової пляшки мінералку.

- Державу можна збудувати лише одним способом — приймати розумні, справедливі, економічно-доцільні закони, - каже, вмощуючись на лавці. - Так само державу можна і зруйнувати, якщо закони прийматимуть не фахівці, а будь-хто. Тому із самого початку проект України — неправильний. Бо Основний закон приймали не фахівці. Адже Конституція — це проект будинку, який називається "держава". Якщо цей проект неправильно спроектувати, то люди в ньому жити не захочуть.

Тому я і написав свою Конституцію. Мій проект заснований на чотирьох підвалинах. Перший - Закон про права народу. Головне у ньому: тільки народ має бути засновником держави і може визначати, якою має бути Конституція. Не може якась політична партія прийти до Верховної Ради і оголосити, що "ми написали для вас Конституцію, яку ви маєте виконувати". Це злочин, узурпація влади.

Другий — Закон про систему делегованої народом влади. Він визначає те, якою має бути влада. Бо владна піраміда, яка існує зараз, коли є один "цар" — це смерть. Взагалі владна піраміда актуальна лише для воєнного часу, коли потрібен один центр правління. У мирний же час це ця система недієздатна. Вона не забезпечує нормального функціонування суспільства, оскільки виходить, що країною керують некомпетентні люди.

Третій — Закон про законодавчу владу. Закони є двох категорій — які не потребують юридичних знань, і які їх потребують. Перші — це рішення ратифікувати чи ні якісь угоди з Росією тощо. Але є кодекси, в яких насправді може розібратися лише компетентний юрист. Тому законодавча влада має бути з двох палат. Перша — рада представників з усіх областей. Друга — рада юристів, яка прийматиме кодекси. Голова парламенту повинен затвердити штат професійних юристів різних напрямків. Також варто внести нове поняття — конституційні виборці. Тобто, люди, які мають право від імені народу голосувати з конституційних питань. До них мають бути підвищені вимоги щодо знань та здібностей. Перш за все, вони мають бути з вищою освітою, відповідальні, з певним рівнем інтелекту. Вони мають розбиратися у конституційних речах. А таких людей насправді не багато. За соціологічними дослідженнями, тільки 10% суспільства насправді здатні опанувати вищу освіту, тобто ті, хто має здібності до аналітичного мислення. Тільки тоді буде порядок.

Четвертий — Закон про порядок виборів депутатів парламенту та керівників вищих органів влади. Для того, щоби ліквідувати піраміду влади і розділити її на гілки, потрібно обирати керівників цих гілок.

Дзвонить телефон. Андрухів пару хвилин розповідає про своє відвідування МВС. На наступні два дзвінки вже не відповідає.

Що маєте на увазі?

- Окремо треба виділити військову владу. Тобто, має бути окрема військова гілка влади на чолі з рівноправним з усіма іншими керівниками гілок, "президентом". Якщо її не буде, то армію знищать. Зараз у нас армія — це ніщо. Також окремо повинна бути влада прокуратури. Але вона має бути незалежною. Її завдання — боротися зі злочинністю. Тому генпрокурор не має бути залежним ні від нікого, окрім народу. Народ же повинен мати можливість як призначати Генпрокурора, так і звільняти його. Аби він відчував, що залежний тільки від людей і за будь-який свій проступок може поплатитися місцем.

В результаті має бути 5 гілок: влада прокуратури, судова влада, законодавча, військова і економічна влада — Кабінет Міністрів. П'ять — досконале число. Недаремно у людей п'ять органів чуття.

- Керівники цих п'ятьох гілок повинні мати рівний правовий статус, як президентів. Але треба, щоби всі вони були компетентні, розумні люди і навчилися разом приймати рішення. Кожен керівник напрямку має нести персональну відповідальність за свою роботу. Також при кожній гілці потрібно створити колегіальний орган для ухвалення рішень. Бо коли рішення прийматиме одна людина, то легко зробить помилку, якою б геніальною вона не була. Якщо розумні люди, то сваритися не будуть. А якщо такі як Тягнибок, Кличко, Яценюк — то звісно почнуть. Головний принцип обрання на ці посади: у владі мають бути не політичні сили, а розум. Тобто, люди кваліфіковані, професіонали своєї справи. Серед політиків поки таких людей немає, та я бачу багато гідних у соцмережах. Тобто, в Україні вони є, залишилося тільки їм дати дорогу на гору. Політичні сили мають бути на вулиці. Тоді буде порядок.

Виглядає як утопія.

- Коли люди думають: "та на що я здатен, я ж комаха", то не варто забувати про приказку: "якщо ти не знаєш, яку силу має комаха, то ти не був в Африці і не бачив, як леви тікають від зграї комарів".

Автор: Фото: Сергій СТАРОСТЕНКО
  Народився у 1961 року в селі Переволочно на Львівщині. Вищу освіту отримав у Львівському державному університеті імені І.Франка за спеціальністю правознавство. Після служби в армії працював у Львові на залізниці машиністом тепловоза, інженером технологом - у 1981 році закінчив Львівський технікум залізничного транспорту.
7 років займався приватною юридичною практикою в галузі цивільного права. З 2000 року іммігрував до Канади. Жив у Торонто. Та, як каже сам, створив прецедент серед місцевих українців і у 2008 році повернувся до України.
Тим часом судовим рішенням у нього відсудили квартиру у центрі Львова. Почалися судові тяжби. Паралельно з цим Андрухів почав надавати безкоштовну правову допомогу бідним громадянам, яких позбавляли житла з допомогою незаконних рішень суду. 
У 2010 р Андрухів балотувався кандидатом в мери Львова від партії Громадянська Солідарність, у яку входить багато військових офіцерів запасу.
- Я не вірив, що мене підтримають, - каже він. - Бо що я міг зробити без грошей, без телебачення. Тому я зробив лише один плакат, який було розвішано на дільницях у день виборів. Там прописав свій конституційний закон про права людей. І люди почали збиратися біля мого плакату, бо  більше ж там читати не було чого. Але потім певно був наказ зверху і всі мої плакати познімали. От і шуму я наробив, сміється. - та після цього в сьогоднішню політику ні ногою. Мені вистачило.
Одружений. Виховує 7-річного сина. На початку 2009 втратив старшу дитину - 24 річного сина.
Народився у 1961 року в селі Переволочно на Львівщині. Вищу освіту отримав у Львівському державному університеті імені І.Франка за спеціальністю правознавство. Після служби в армії працював у Львові на залізниці машиністом тепловоза, інженером технологом - у 1981 році закінчив Львівський технікум залізничного транспорту. 7 років займався приватною юридичною практикою в галузі цивільного права. З 2000 року іммігрував до Канади. Жив у Торонто. Та, як каже сам, створив прецедент серед місцевих українців і у 2008 році повернувся до України. Тим часом судовим рішенням у нього відсудили квартиру у центрі Львова. Почалися судові тяжби. Паралельно з цим Андрухів почав надавати безкоштовну правову допомогу бідним громадянам, яких позбавляли житла з допомогою незаконних рішень суду. У 2010 р Андрухів балотувався кандидатом в мери Львова від партії Громадянська Солідарність, у яку входить багато військових офіцерів запасу. - Я не вірив, що мене підтримають, - каже він. - Бо що я міг зробити без грошей, без телебачення. Тому я зробив лише один плакат, який було розвішано на дільницях у день виборів. Там прописав свій конституційний закон про права людей. І люди почали збиратися біля мого плакату, бо більше ж там читати не було чого. Але потім певно був наказ зверху і всі мої плакати познімали. От і шуму я наробив, сміється. - та після цього в сьогоднішню політику ні ногою. Мені вистачило. Одружений. Виховує 7-річного сина. На початку 2009 втратив старшу дитину - 24 річного сина.

Чим вас не влаштовує існуюча система влади?

- Її нам насадили. Так у нас є теорія правомірності необмеженої власності однієї особи. Закону такого немає, але ж є мільярдери. Вони злочинці і всі знають, як вони набували свої багатства і чому під час президента Кучми найбагатшими стали його "синок" Ахметов і зять Пінчук. Тоді ж була так звана приватизація і нас всіх цинічно обманули. Це зробила Верховна Рада. Вона приймала вигідні злодіям закони. Деякі закони написані суто в інтересах бандитів. Як, наприклад, Закон про вибори. Він є суцільним шахрайством. Всі ми писемні люди і маємо ставити підпис на бюлетені. А нам кажуть: "ні, не можна, тільки хрестик". Тому бюлетень — це не документ. Ознакою документу є те, що там має бути підпис, прізвище людини, печатка, дата. Там має бути написано, що "я, такий-то такий-то, довіряю такому-то бути депутатом Верховної Ради" і підпис. Це дуже легка система. Але щоби вона була ефективною, вибори треба розтягнути у часі. Не потрібно їх робити в один день. Можна вибирати три місяці. Вносити ці бюлетені в реєстр, щоби одна людина двічі не голосувала, і все.

Але якщо мова іде про керівників гілок влади — цей спосіб не підходить. Обрання міністра оборони треба довірити старшому офіцерському складу. Зібралися 5 тисяч людей, і обрали. Як Папу Римського. Так само і керівника економічної влади мають обирати економісти, які компетентні в цих питаннях.

Автор: Фото: Сергій СТАРОСТЕНКО
 

Система яка є зараз — яка вона?

- Ця система пов'язана із ідеологією влади — ненаситною жадобою до багатства. А це — основа всього лихого на землі. Однак, як у фізиці є закон збереження матерії, так і в економіці - закон накопичення грошей: коли гроші накопичуються в одному місці, то зникають в іншому. Коли зростають суми на рахунках олігархів, то віднімаються з рахунків інших людей. Ви йдете в магазин і змушені за певну ціну купляти продукти. Хоча обґрунтування цієї ціни немає. Взагалі влада у нас влаштувала навмисний економічний терор.

Олігархи — це хижаки. Коли людина має сто мільйонів — їй мало, мільярд — мало, то це вже хвороба. І в наслідок їхньої діяльності люди стають жебраками. В результаті, у нас 50 відсотків людей за західними мірками — за межею бідності.

Українці за 22 років могли б побудувати тут Америку 25 разів. Бо в Україні дуже багаті природні ресурси. Та хоч ми можемо будувати літаки, але в питанні побудови держави у нас нульовий інтелект. Тому українців так легко дурити.

Чому люди все це терплять?

- Ми - нація рабів. Людина відрізняється від раба, коли є сміливою та розумною. Якщо тільки один елемент випадає, то все. Ці елементи в результаті породжують дієздатність. В українців немає ані сміливості, ані розуму саме в питаннях побудови держави. Люди бояться сказати слово на свій захист. А німа людина — раб.

Однак це легко виправити. Навіть якщо найбільшому боягузу дати зброю - він стає сміливим. Озброєна людина — вже не раб. Тому в Америці всі один одного поважають.

Українці готові до цього?

- Перестріляють одразу придурків, то їх стане менше, - сміється. - А потім буде порядок. Ніхто вже не прийматиме незаконних рішень, прокуратура не буде зловживати своїм статусом.

Але зараз в Америці зворотня ситуації і дозвіл на зброю спричинив багато трагедій.

- Після того, як в Америці прийняли цей закон — кількість злочині так впала, що довелося скорочувати міліцію. Але зараз проблема в США виникла тому, що виробники зброї мають потужне лобі у Конгресі. Та й не варто забувати, що коли у США приймали закон про зброю, то вона тоді, 300 років тому, була зовсім іншою. Звідси і проблеми. Так довгоствола зброя не є небезпечною. Її в кишені не сховаєш. А от пістолет, хоч і слабший, але можна носити із собою, тому він небезпечний.

Але в Україні вже є сучасна зброя. Чи не буде це небезпечно?

- Та нехай хоч введуть травматичну і дозволять її мати всім жінкам. Аби ця зброя була доступною, щоби не було дозволів. Принаймні жінки мають бути озброєні як тигриці, щоби їх поважали. Адже міліція зараз жінок не захистить, навіть навпаки. Взагалі держава у нас не виконує головну функцію — правосуддя, захисту людини. Тому нам і потрібен закон про зброю: це єдиний ефективний спосіб і демократії, і гарантії прав людини. Народ без зброї — беззубі тигри. Його можна прогнати палкою, морити голодоморами, знищувати у таборах.

Від влади нам теж треба захищатися?

- Влада у нас антинародна. Тому вона і не хоче, аби люди мали зброю, бо розуміє: зброю повернуть проти неї. Адже це - нелегітимна влада, окупаційна. Ми її не обираємо.

Шанси в України на виживання ще є?

- Ні. Бо всі партії фінансуються олігархами. От запрошують Тягнибока, кажуть: "У тебе правильна партія, молодець. На тобі гроші, можеш кричати "Банду геть", тільки нічого не роби". Він і не робить. Так само Кличко і Яценюк. Вони - слуги олігархів, політичні бізнесмени. Так само взялася опозиція робити "революцію" під назвою "Вставай, Україно!", потім — раз, і закрили її. І вже все, "йдемо на вибори". А це, насправді, страшний злочин, зрада народу. Якщо, звісно, вони не роблять це тому, що придурки.

Автор: Фото: Сергій СТАРОСТЕНКО
 

Що буде у 2015 році?

- Янукович знову буде президентом. Однак шанс України у тому, що люди все ж прагнуть істини. Якщо цю істину до них донести, то революція буде через місяць. Особливо в Києві. Бо тут - найрозумніші люди. А щоб ця революція стала реальною, потрібно на свою сторону переманити старший склад правоохоронних органів. Це зробити не так вже і важко. Коли я спілкуюся з офіцерами, розповідаю їм те, що насправді робиться в країні, вони самі починають розуміти, що з цією владою — нічого хорошого не буде. Але для них потрібен лідер — сильний, військовий, такий, якого вони будуть поважати. І варто буде тільки такій людині закликати їх, вони перейдуть на сторону народу.

На вулиці вже почало сутеніти. Піднімаємося з лавочки та йдемо до припаркованої неподалік машини.

- А поки Україна - небезпечна зона для життя, - на останок вже біля авто говорить. - Тут не можна створювати сім'ї, народжувати дітей. Потрібно, щоби з'явилися люди, які будуть думати і робити для країни. Інакше звідси всі повтікають. Залишаться одні бандити.

Зараз ви читаєте новину «"Українцям треба дати зброю: перестріляють одразу придурків, то їх стане менше"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

218

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 8759
Голосування "Розумна мілітаризація" від Міноборони
  • Держслужбовців потрібно брати на роботу лише після військової підготовки
  • Це має бути однією з вимог і для балотування в органи місцевого самоврядування, парламент та суди
  • Для держслужбовців військова підготовка не повинна бути обов'язковою
  • Мені байдуже
Переглянути