Початок виборчої кампанії продемонстрував ідеологічне банкрутство партії Віталія КЛИЧКА
Об'єднання з "Батьківщиною", якого не відбулося поставило партію УДАР та її лідера Віталія Кличка перед необхідністю шукати свій шлях на електоральній мапі України.
Борючись за моральне лідерство в опозиційному політичному спектрі з Арсенієм Яценюком в рамках протестів проти закону про основи мовної політики під Українським Домом, Віталій Кличко свідомо звузив свою електоральну базу, відмовившись від масштабної експансії на Південь і Схід України.
Тепер же, дотримуючись жорсткої логіки передвиборчої конкуренції, пану Кличку доведеться продемонструвати опозиційним ("пост-помаранчевим") виборцям, що він і його партія УДАР більш послідовні, ніж Арсеній Яценюк і "Батьківщина", більш респектабельні, ніж Олег Тягнибок та ВО "Свобода", більш сучасні, ніж Наталія Королевська та "Україно, Вперед!"
Проте, перші кроки у виборчій кампанії змушують сумніватися в здатності команди Віталія Кличка вирішити цю непросту задачу. Більш того, старт рекламної кампанії партії УДАР змусив експертів згадати про "синдром Кличка" - обвальне падіння його рейтингу з початком виборчої кампанії (http://www.segodnya.ua/blogs/gaidayblog.html), що відбувалося вже тричі: в 2006 і 2008 роках на виборах мера Києва і на парламентських виборах 2006 року (Віталій Кличко очолював тоді блок Пора - ПРП). Віталій Кличко і його команда в черговий раз виявляються не на висоті тих вимог, до яких зобов'язує такий високий кредит довіри виборців.
Абсолютно не вирішив задачу мобілізації електорату оприлюднений список кандидатів від партії УДАР в мажоритарних округах. Перш за все, в ньому замало авторитетних політиків - відомий політтехнолог Тарас Березовець нарахував всього п'ять прохідних кандидатів. Проте, основна проблема навіть не в цьому, - список мажоритарників ніяк не відповідає обіцянці "нових облич у політиці". Багато хто з "висуванців" занадто добре відомі - хто у загальнонаціональній політиці, хто в своїх регіонах, і це дало привід до жорсткої критики кадрової політики партії УДАРу з боку опозиційної громадськості.
Інша крайність списку - раніше невідомі широкій публіці кандидати. Проблема в тому, що в політиці поняття "невідома особа" далеко не тотожне "новому обличчю", і цю різницю УДАР відчує вже найближчим часом.
Що ж стосується політичної реклами партії Віталія Кличка, то і тут старт можна описати, як близький до провального. Критика невдалої червоно-білої кольорової гами на розтяжках і незвичного способу лідера (що більше відповідає стереотипу протестантського проповідника) на бордах стало вже загальним місцем.
Можна лише доповнити, що текст гасла "Політика може бути чесною / щирою" є прекрасною ілюстрацією до "складнощів перекладу". Присутність американських політконсультантів у виборчій кампанії Віталія Кличка зумовила неминучі алюзії і запозичення з попередньої виборчої кампанії Барака Обами, що пройшла під гаслом "Так, ми можемо!" ("Yes We Can!")
Логічним продовженням використання слова "може", за задумом політконсультантів, має стати гасло "Ми зможемо!" На завершальному етапі кампанії. Проблема ж у тому, що переклад модального дієслова "can" як "може", надає фразі (наприклад, вищезазначеному гаслу про політику) імовірнісний відтінок (умовний стан), що робить гасло слабким і непереконливим. Можливо, точніше за змістом було б "Політика здатна бути чесною / щирою!", Але це звучить ще абсурдніше...
В цілому ж, можна констатувати, що списком мажоритарників і передвиборними гаслами Віталій Кличко, як вже нерідко бувало, встановив чіткий тренд на зниження свого рейтингу, і партії УДАР, відповідно.
І немає ніяких підстав вважати, що кандидати з пропорційної частини списку УДАРу, який буде оприлюднений на днях, здатні переломити ситуацію. Швидше, - навпаки.
Дмитро ДЖАНГІРОВ
3 
8759
Коментарі
119