У гонитві за демократією Україна готова йти на будь-які жертви. Немає грошей, але ми витрачаємо їх на дострокові парламентські вибори. Замість правового переслідування караємо політиків на власний розсуд. До чого призведе радикальна демократія, розповідає голова правління Центру прикладних політичних досліджень 55-річний Володимир ФЕСЕНКО.
Кого побачимо в новому парламенті?
— Це буде зрозуміло лише за два тижні до проведення виборів, десь у першій декаді жовтня. Хоча вже зараз можна сказати, що переможцем буде партія "Блок Петра Порошенка". Серед лідерів цієї гонки також будуть Радикальна партія Олега Ляшка та "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка. "Батьківщина" Тимошенко та "Народний фронт" Яценюка-Турчинова доповнять п'ятірку партій-переможців, пов'язаних із Майданом. Єдина опозиційна партія, що має дуже гарні шанси проходження до парламенту, — це "Сильна Україна" Сергія Тігіпка.
Як співпрацюватимуть ці політичні сили?
— Якість роботи багато в чому залежить від особистого фактору. Через це навіть партіям майданного табору буде важко домовлятися. Вже не кажу про співпрацю. Проте я не бачу жодних проблем у спілкуванні та співпраці Сергія Тігіпка та його команди з людьми багатьох партій Майдану. Бо "сильноукраїнці" — прихильники економічних реформ. Президент також назвав їх проведення головним пріоритетом майбутнього країни. Тому в цьому питанні "Блок Порошенка" та "Сильна Україна" можуть бути союзниками та однодумцями. Проблем не буде, бо Тігіпко вже зараз говорить про те, що його партія стане конструктивною опозицією. Це запорука ефективного розвитку країни.
Чи забезпечить такий склад Верховної Ради необхідні й якісні реформи?
— На початку роботи — швидше так. Спершу робота Верховної Ради буде досить конструктивною, хоча також не без конфліктів. Проте спочатку в парламенті вдасться скласти досить стійку більшість. Вона допомагатиме уряду та буде пропрезидентською. Першу хвилю реформ підтримають. Бо пропозиції йтимуть від президента та уряду. Конфлікти розпочнуться пізніше, бо до них призведуть будь-які реформи. Саме зміни — економічні, бізнесові, кадрові — провокуватимуть непорозуміння.
Хто з політиків, які нині йдуть у парламент, є справжніми реформаторами, а хто — ні?
— Визначити заздалегідь неможливо. Наведу приклад: от поставили відомого економічного публіциста, консультанта на чолі міністерства. І що? А нічого. Очікування не виправдалися. Причини можуть бути різні. Не обов'язково ставити це в вину цій людині. Призначення не спрацювало — й усе. Не відбулися реформи ні з його боку, ні з боку уряду. Проблеми з реформаторами є, але вони потрібні не стільки в парламенті, скільки в уряді. Саме з Верховної Ради можуть брати людей до Кабінету Міністрів. Не всі витримують ці випробування, але це можливо. До речі, не кожен може ризикнути принести репутацію в жертву заради реформ, навіть якщо вони конче потрібні. Тігіпко, наприклад, зміг. Але скільки він тепер вислуховує за це? Чи багато таких, хто витримає?
Країну накриває хвиля боротьби за чистоту влади, коли декому не дають подати документів на реєстрацію народним депутатом. Що це принесе Україні в підсумку?
— Ура-революціонери, які намагаються перетворити Україну на великий Майдан та витиснути всіх, хто не відповідає їхнім поглядам, ведуть країну до розколу. Це велика біда. Щоб зберегти державу цілою, до її оновлення треба залучати всіх патріотів, готових співпрацювати.
Ті, хто кидають політиків у сміттєві баки та палять шини перед парламентом, самі того не розуміючи, дискредитують країну та підривають її шанси на європейську інтеграцію. Коли хтось не пускає політиків на ефір або створює провокації проти них — усе це створює засади для висновку, що вибори недемократичні. Міністерство внутрішніх справ має відповідно реагувати на всі ці випадки. Бо те, що відбувається, — перевірка України на її європейськість.
8 
8759
Коментарі
1