У п'ятницю, 10 серпня, кандидати у народні депутати від партії "Наша Україна" віднесли свої заяви до Центральної виборчої комісії. Серед них був і екс-міністр юстиції 54-річний Микола Оніщук. Він очолює Інститут правової політики.
— Союз патріотичних сил "Наша Україна" пропонує чіткі загальнонаціональні пріоритети розвитку країни. В основі — посилення контролю з боку суспільства за діяльністю всіх владних інститутів, створення правових і конституційних передумов для реальної незалежності судів та їх доступності, справедливого розподілу суспільних багатств через підвищення бюджетної дисципліни та запровадження прогресивної системи оподаткування. Важливим є і скасування рішення про позаблоковий статус і включення України в систему євроатлантичної колективної безпеки.
Скількох людей розраховуєте провести до парламенту восени?
— Мінімальне завдання подолати 5-відсотковий прохідний бар'єр.
А по мажоритарних округах?
— Висуваємо близько 30 кандидатів. Розраховуємо, що дехто з них має добрі шанси перемогти.
З ким співпрацюватимете в парламенті, щоб утілити поставлені завдання?
— З будь-якими мажоритарниками і політичними силами, які будуть ставити собі за мету забезпечити в Україні зміни, в основі яких є людина, її заможність, упевненість та правова визначеність. Виключаю комуністів, ліво- та праворадикальні сили.
Чи позначиться змішана система на якісному складі Верховної Ради?
— Ті, хто пройдуть крізь сито мажоритарних виборів, у професійному плані будуть краще підготовлені за тих, хто потрапляв у закриті партійні списки.
Доля будь-якої нації — в її руках. Тому парламентські вибори й покликані привести до політичного управління країною людей і сили нового покоління, й тих, хто виправдав очікування нації своєю діяльністю, громадянською позицією, роботою в державних інститутах або будь-яких інших інституціях публічної влади. І нічого іншого світова демократична практика, окрім зміни політичних еліт країни, не пропонує. Тому вибори — це шанс для цього.
Українці зможуть скористатися такою можливістю?
— Не можна бути певним у тому, що цей шанс буде використаний повною мірою й що це остання змога добитися європейських стандартів життя в усіх його сферах.
Ключ від майбутнього країни — у її громадян. Українських політиків ніхто нам не привозить із-за кордону, вони не спускаються у парламент повітряними кулями. Їх обирає народ. І залежно від того, якою є сьогодні українська нація, кому вона віддає право керувати собою, право творити закони, щоб їм коритися, — такою і буде Україна.
Маю надію, що з кожними виборами рівень цієї селекції ставатиме критичніший, громадяни будуть проявляти себе дедалі більше як політична нація, а не як населення, що споживає запропоновані кандидатами в депутати продукти, обіцянки та ресурси.
На цих виборах люди будуть готові до цього?
— Певності немає. На жаль, значна частина населення все ще залишається маргіналізованою. І щоденні побутові потреби переважають, коли треба вибирати того чи іншого кандидата чи силу. Це проблеми зростання. Їх не варто перебільшувати, проте слід брати до політичної уваги як реальність.
Чи скоро ситуація зміниться?
— Це живий суспільний процес. Одні нації проходять його швидше, як-от прибалтійські чи поляки. Іншим для цього потрібно більше часу — Білорусь, Росія. Тому важливіше помічати, чи тривають ці процеси.
Я оптиміст і вірю, що з кожними новими виборами дедалі більше громадян стають політично свідоміші. Хтось казав, що не буває демократії у бідній державі — бо в такій люди потребують покращення умов життя, їжі, лікування. Насправді глибинна основа зростання народу як політичної нації полягає у створенні належних економічних, а відтак соціальних умов. Коли такі настануть, то й процес політичного змужніння піде значно швидше.
2 
1
Коментарі
3