Колишній міністр внутрішніх справ 48-річний Юрій Луценко письмово відповів на запитання "Газети по-українськи". Передали їх через дружину Ірину 18 січня. Однак запитання одразу не потрапили до Юрія Віталійовича, бо за два дні його вивезли із Менської колонії до київської клініки "Оберіг"на операцію. Видаляли поліпи. Рідних у палату не пускали 10 днів. Відповіді Луценко передав 9 лютого.

Який для України буде 2013 рік?

— Це рік-посівна. Що буде закладено в політичний ґрунт України цього року, такі й будуть жнива на виборах президента 2015-го й пізніше. Українські демократичні сили мають чотири стратегічні завдання на 2013-й.

Мета номер один — добитися підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Це цивілізаційний вибір, що визначить долю України. Ні в якому разі не можна розглядати цей процес як особистий успіх чи поразку Януковича. Йому якраз євроінтеграція потрібна, як голому медаль. Повернення до європейського дому треба всій Україні, критично виснаженій і економічно, і духовно після 400-літнього блукання в ординській пустелі.

Завдання номер два — перемога на виборах київського міського голови. Лідерам опозиції треба домовитися і об'єднатися довкола потужного спільного кандидата. Також дуже важливо, щоб опозиційні партії підтримали відомих своєю громадянською діяльністю незалежних кандидатів до Київради. Столичний мер-демократ і міст між опозиційними партіями та громадянським суспільством — критично важлива умова майбутньої перемоги 2015 року. Якщо цього не буде зроблено, а ми вже бачимо парад амбіцій різних претендентів на столичний престол, теперішня опозиція втратить перспективу і відімре, як неандертальці, яких частково витіснили, частково з'їли більш договороздатні істоти.

Третє завдання — добитися технічного забезпечення персонального голосування в парламенті. Лише за цієї умови опозиція буде частиною політичної системи. Добре, що її лідери усвідомлюють це і відстоюють парламентаризм в Україні. Вони мусять стояти до перемоги. Відступ у цьому питанні — це крок до стійла або камери.

Четверте — почати процес розбудови широкого надпартійного демократичного руху. В умовах, коли парламентські опозиційні партії де-факто перетворилися на машини із просування свого лідера на посаду президента, інтелектуалам і громадським активістам середнього класу час виходити з інтернет-окопів і об'єднуватися. Історія вчить, що для авторитарної влади самодіяльність страшніша за найрадикальніше інакодумство. Ідеологічні засади руху чудово сформульовані у маніфесті 1 грудня. Тож пора переходити до конкретних організаційних кроків. Не під чергового лідера, не під вибори 2015 року, а задля відродження потужного ідеологічного національно-демократичного процесу в Україні.

Чого бракує кожній із трьох опозиційних партій? Чому такі посередні особисті рейтинги Яценюка, Кличка, Тягнибока?

— Я вважаю, що загалом три опозиційні партії демонструють добру командну гру. Це надзвичайно важливо в умовах, коли їм протистоїть мафія, набрякла краденими мільярдами і готовими на все силовими структурами. Крім того, слід визнати: поки що кожен із керівників опозиційних фракцій володіє лише частиною матриці лідера. Це було добре видно в ті тяжкі часи, коли вони припускалися взаємопоборювання під час виборів до Верховної Ради. На щастя, висновки було зроблено і тепер опозиція демонструє взаємодоповнювальний набір рішучості, компетентності й харизматичності.

Чи можуть Яценюк, Кличко і Тягнибок домовитися про єдиного узгодженого кандидата від опозиції на виборах президента? Як і коли це варто було б зробити?

— 2013-го таке рішення неможливе. Цей, а може, і частина наступного року має піти на демонстрацію результативності кожної з трьох опозиційних партій. За цей час виборці й колеги по опозиції зможуть оцінити можливості лідерів "Батьківщини", УДАРу і "Свободи" на підставі конкретних досягнень цих політичних сил. Життя покаже, хто з них найефективніший національний лідер.

На виборах 2015 року може вистрілити якась третя сила — наприклад, Порошенко, Хорошковський, хтось інший? Як Тігіпко, і почасти Яценюк, 2010-го?

— Перш за все треба не забувати про головну дійову особу майбутньої президентської кампанії — Юлію Тимошенко. Вона буде тим полюсом, який формуватиме силове поле кампанії. Крім згаданих Кличка, Яценюка і Тягнибока, важливим елементом опозиційної частини поля із серйозним потенціалом буде Порошенко. На протилежній частині виборчого поля пануватиме потенціал "Сім'ї" Януковича. Використовуючи силові структури, вони зроблять усе можливе і неможливе, щоб виштовхнути однойменно заряджених несанкціонованих кандидатів на кшталт Медведчука чи Хорошковського.

Чому опозиціонери майже не йдуть до людей, а продовжують спілкуватися з ними переважно через ток-шоу?

— Те саме запитання ставлю їм і я. Ще в грудні минулого року радив колегам масово писати заяви до Генпрокуратури про кримінальний злочин за заборгованість мільярдів гривень заробітної плати і соціальних виплат. Стаття 175 Кримінального кодексу змусила б Азарова відповісти за злочинну недбалість, а не "скігліті" свої безкінечні пісні про "папєрєдніков". У кожній опозиційній фракції є досвідчені юристи і екс-правоохоронці. Вони можуть грамотно скласти заяви про злочин і публічно вимагати відповідальності за недолугу оборудку з "Хюндаєм", за провал бюджетних капіталовкладень зі спорудження сотень шкіл і лікарень, за розкрадання під час будівництва "одноразових" доріг.

На жаль, цього не роблять. Хоча приклад депутата від "Батьківщини" Остапа Семерака, який довів до юридичного оформлення аферу з "вишками Бойка", засвідчує: навіть в українських реаліях можна запустити процес відповідальності високопоставлених злодіїв.

У мене на руках є постанова про мій арешт, підписана прокурором Войченком та затверджена заступником генпрокурора Кузьміним, є рішення Європейського суду з прав людини про відсутність правових підстав для цього арешту, є постанова Державної виконавчої служби України про стягнення з держави на мою користь компенсації в розмірі 15 тисяч євро. Відтак фактом є дії посадових осіб, які свідомо прийняли незаконне рішення про арешт, чим не тільки порушили мої права, а й завдали збитків в особливо великих розмірах українському бюджету. Рішення Європейського суду мають стати основою для люстрації усіх прокурорів, слідчих і суддів, чиї дії визнані такими, що порушили права українських громадян.

Нещодавно до вас приїжджали екс-президент Європарламенту Пет Кокс і колишній лідер Польщі Александр Кваснєвський. Про що говорили?

— Обговорювали ситуацію щодо перспективи української євроінтеграції. Я ще раз висловив свою позицію про необхідність підписання асоціації України з ЄС. Так, на заваді цьому стоять кричущі факти фальсифікацій виборів, політрепресій, шаленої корупції та утисків прав і свобод громадян. Ми всі дуже хотіли би, щоб все було спершу подолано. Але чекати цього від Януковича — марно. Чекати ж перемоги над Януковичем до 2015 року в цьому стані геополітичної невизначеності — означає величезну загрозу засмоктування України у вир монголо-візантійського, за визначенням Герцена, "Русского мира". Зараз головним є підписання Угоди про асоціацію з ЄС, що юридично зупиняє нав'язуваний нам Митний союз.

Кокс і Кваснєвський говорять, що Європейський Союз усвідомлює геополітичну важливість євроінтеграції України. Зараз, коли з'являються ознаки стабілізації економіки єврозони, ЄС прагне вийти на позитивні для України рішення. Хоча цьому серйозно перешкоджає продовження політрепресій, останнім прикладом яких стало висунення абсурдних звинувачень Тимошенко. Завдання місії Кокса — Кваснєвського якраз і полягає в подоланні цих ганебних явищ, інспірованих антиєвропейським лобі в українській правлячій верхівці.

Кажуть, нібито в Давосі Янукович пообіцяв вас випустити, якщо попросите помилування.

— З людської точку зору для мене це неприйнятно, бо я не скоїв інкримінованих мені злочинів. На 100 відсотків переконаний, що доведу це в Європейському суді з прав людини. До речі, знають про це і в Адміністрації президента. Недарма ж там дали вказівку Вищому спеціалізованому суду не призначати розгляд моєї скарги. Відтак уже понад чотири місяці після визначеного законодавством максимального терміну моєю справою ніхто не займається. Чому? Щоб загальмувати її розгляд в Євросуді, де я однозначно доведу свою невинуватість. Я — не злочинець, я — політичний полонений, і мені немає за що просити помилування. З політичної точки зору це ще очевидніше.

×