"У людей увірвався терпець. Країна змінюється"

 

22 січня, у День соборності України, на столичному майдані Незалежності опозиція о 18.00 зібрала народне віче.

Над готелем "Україна" здіймаються чорні клуби диму — на вул. Грушевського мітингувальники палять шини. Біля Будинку профспілок двоє чоловіків у пуховиках і респіраторах складають бруківку в мішок.

— Понесем на передній фронт. Стоятимемо до кінця, — каже киянин 73-річний Анатолій Павленко. — Я — професор одного з київських університетів. Подивіться, що в моїй кишені, — намацує в куртці металевий предмет, схожий на пістолет. — Це добрий пістолет. Як на тебе направлена зброя, ти маєш право робить те саме. Ця банда розуміє тільки "по понятіям". Якщо сила буде, то вони підуть геть. Подивіться — йдуть бійці. Їх ніщо не зупинить. Вони готові померти за Україну.

Повз проходять шестеро чоловіків у касках і з кийками.

Разом із 29-річним Євгеном Анатолій Павленко піднімає мішок.

— А банда боїться. Янукович — це звичайна людина, — каже Євген. — Він уявив себе царем, але по суті він — ніхто. У людей увірвався терпець. І це добре, країна змінюється.

Люди щільно заповнили Майдан. Багато в шоломах, пластикових окулярах, у респіраторах та марлевих пов'язках, тримають палиці. Через барикаду біля Будинку профспілок безперервно виносять шини та дошки.

За 10 м за барикадою живою стіною стоять близько десятка чоловіків із палицями в поліетиленових плащах.

— Боротьба буде довга, — каже кремезний "свободівець" Андрій Олтухов, 53 роки. — Стоїмо два місяці, по 120 тисяч на кожному віче, не наступаючи друг другу на ноги. Ми здивували весь світ.

Львів'янин 34-річний Олег крутить у руках довгу палицю-катапульту: зверху до неї прибита металева коробка, в яку закладають каміння.

— Підібрав на Грушевського, скільки найшов камінців, стільки й закинув. Треба говорити із силовиками, щоб вони переходили на бік людей. Без того нічого не вийде, — говорить Олег.

Під сценою від холоду тремтять кілька жінок. На верхньому одязі — сніг.

— Дістав оцей беспредєл і суди продажні. Дайте зв'язку гранат і я піду під їхні танки, — каже 50-річна Лариса Стеблинська із Чернігова.

Після хвилини мовчання у пам'ять про загиблих до Майдану звертається лідер УДАРу Віталій Кличко. Мітингарі скандують його прізвище.

— Я гарантирую защиту каждому военному и работнику милиции, кто перейдёт на сторону людей, — вигукує.

— Тепер або вони, або ми, — додає керівник партії "Свобода" Олег Тягнибок. — Зустріч із Януковичем абсолютно нічого не принесла. Ми проголосили народну раду, яка має стати єдиним легітимним законодавчим органом. Будемо створювати народний уряд. Вони хочуть ввести надзвичайний стан, щоб знищити будь-які паростки спротиву.

— У нас є два шляхи. Перший — зупинення кровопролиття. Залишилося 24 години. Якщо цього шляху не буде, скажу про себе: я з ганьбою жити не буду, — каже лідер парламентської фракції "Батьківщина" Арсеній Яценюк. — Завтра підемо разом уперед. Якщо куля в лоб, то куля в лоб. Але чесно, справедливо і сміливо. Віктор Янукович, приймайте рішення, бо я рішення прийняв. Слава Україні!

— Молодець! — скандують люди.

— Ми маємо не відбиватися, а атакувати, — вигукує лідер громадської ініціативи "Третя республіка" Юрій Луценко. — Потрібна масовість на Майдані й перехід на нашу сторону військових та міліції. Солдати, бійці, офіцери! Подивіться на товстожопих генералів, які заховалися за вашими спинами. Якщо ви не зупинитеся, то далі буде Чечня, де десятки тисяч спецназівців і бійців внутрішніх військ Росії могилами покрили всю країну. Офіцери, генерали, підніміть трубку й наберіть Кличка, який щойно взяв обов'язок дати вам гарантії майбутнього чесного життя. Українці, цілуйте жінок і дітей і їдьте на Майдан.

За 2,5 год. люди починають розходитися. У метро співають гімн України і скандують "Зека геть!".

×