"Пенсійна реформа запрацює через півтора року" - Розенко

2

Фото: ФОТО: ОЛЬГА КАМЄНЄВА

Стіни п'ятого поверху Міністерства соціальної політики завішені чорно-білими й кольоровими портретами керівників цього відомства з 1917 року. Їх — 30. Жінок — три. Немає портрета міністра часів Януковича, тепер — народного депутата від "Опозиційного блоку" Наталії Королевської. Наприкінці стіни порожньо й прибиті два гвіздки.

Біля входу до приймальні чинного керівника Мінсоцполітики 44-річного Павла Розенка висять пейзажі — подарунки відомству. В просторій ­приймальні на столі секретарки табличка: "В ка­бінет міністра з мобільним телефоном не захо­дити".

— Вітаю, — Павло Валерійович встає з-за робочого столу. Пересідає на коричневий шкіряний диван. З журнального столика прибирає стоси паперів з таблицями й графіками. — Ремонт робила Королевська (працювала до лютого 2014-го. Підлога й стіни в світлих тонах, підвісна стеля. — "ГПУ"). Коли прийшов, нічого сюди не приносив. Ні квітів, ні фотографій родини.

У Верховній Раді вже є ваш законопроект щодо пенсійної реформи. Коли чекати її запуску?

— В коаліційній угоді було записано: запровадити накопичувальну систему, розвивати недержавне пенсійне страхування, ввести єдиний принцип нарахування пенсій і скасувати віп-пенсії. Все це ще непросто проходитиме в парламенті. Адже входимо в початок виборчої кампанії (місцеві вибори. — "ГПУ"). Це може стати додатковим аргументом, щоб не голосувати. Але народні депутати мають розуміти: якщо зараз не проведемо пенсійну реформу, далі буде важче.

Коли останній термін?

— Хотілося би бачити проголосований законопроект у липні. Модель відпрацьована, не нова. Ефективно використовується в різних країнах. В Україні ідеологія накопичувальної системи прописана ще 15 років тому, але не була запущена.

Хто гальмував процес?

— Бракувало політичної волі. Та і в документах писали: накопичувальна система запрацює через рік, як Пенсійний фонд стане бездефіцитним. У наших умовах це малоймовірно.

Дзвонить робочий телефон. Одночасно б'ють куранти на годиннику, розміром із шафу. Стрілки показують 18.30.

— Навпаки, запуск накопичувальної системи сприятиме в подальшому бездефіцитності Пенсійного фонду, — продовжує міністр.

Що може стати каменем спотикання в пенсійній реформі при розгляді її у Верховній Раді?

— Скасування віп-пенсій здатне зупинити процес (наприклад, у колишнього голови Нац­банку — це 130 тис. грн на місяць. — "ГПУ"). Хоча прямо ніхто не казатиме: залиште пенсії народним депутатам, суддям, прокурорам — тоді підтримаємо реформу. В коаліційній угоді написано, що повинні пере­йти на єдину форму нарахування пенсій. Це має бути комплексне рішення: даємо сучасну модель пенсійної системи, відроджуємо до неї довіру. Так відбудеться, коли суспільство побачить, що вона є справедливою. Коли для всіх будуть єдині принципи нарахування пенсій. Коли Україна не ділитиметься на сорти пенсіонерів. Зараз для звичайної людини рахують пенсію за однією формулою і за солідарною системою вона виходить десь 45 відсотків зар­плати, а для віпів — 80 відсотків окладу. Спецпенсії багато не зекономлять — йдеться про кілька десятків мільйонів гривень на рік. А видатки Пенсійного фонду — 240 мільярдів. Головне — забезпечити принцип соціальної справедливості.

У майбутньому люди отримуватимуть пенсії з трьох джерел — як зараз, із накопичувальної системи й страхування. Тоді пенсія буде відчутно більша. Накопичувальну систему формуватимуть відрахування із зарплати. На старті це 2 відсотки, протягом наступних п'яти років — 7 відсотків. Накопичувальна система буде обов'язковою для тих, кому до 35 років. За 20–25 років можна зібрати достатньо коштів, щоб мати пристойну надбавку до пенсії. У кожного вона буде своя — що більша зарплата, то більші відрахування й накопичення. Ті, кому понад 35 років, зможуть брати участь у накопичувальній системі, але добровільно. Накопичувальна система запустить фондовий ринок. Кошти будуть направлені в розвиток економіки.

А недержавне пенсійне страхування — повністю добровільне для всіх.

Які гарантії, що гроші будуть у надійних руках?

— Держава жорстко стежитиме за тим, куди вкладатимуть ці кошти. Пенсійний фонд створить Накопичувальний фонд. Той формуватиметься урядом, який залучатиме три-чотири компанії для управління пенсійними активами. Їх суворо охоронятиме й контролюватиме держава. Будуть обмеження: в ризиковані операції кошти не залучатимуть. Головне — забезпечити, щоб у 60 років людина прийшла оформляти пенсію й отримувала її з трьох джерел.

Одноразово пенсіонер не одержить гроші, які накопичив. Виплати відбуватимуться поступово. Якщо людина бере участь у накопичувальній системі, але помре, кошти віддадуть спадкоємцям. У цьому перевага такої системи перед нині чинною.

Експерти попереджають, що держава захоче використати ці гроші для латання бюджетних дірок.

— Сподіваюся, до цього не дійде. Бо це — дорога в нікуди, втрата довіри й дискредитація пенсійної системи.

Скільки часу треба, щоб реформа запрацювала?

— Півтора року. Були заклики робити вже й негайно, але треба розуміти: накопичувальну систему потрібно вводити на етапі хоч невеликого зростання економіки. За оптимістичного прогнозу, наприкінці 2015-го — на початку 2016 року вона стабілізується. З середини 2016-го почнеться зростання. А з січня 2017-го — стабільне зростання, коли підніматимуться зарплати. Це стане прекрасним стартом для накопичувальної системи. Близько року в нас є, щоб створити для цього необхідні умови. Пропонуватимемо перші пілоти моделювання накопичувальної системи з 1 січня наступного року. Зможемо помацати, як працюватиме.

Це — позитивний план. Негативний розглядаєте?

— Або реформа буде, або — ні. В межах лише солідарної системи, коли всі скидаються в спільний котел, покращити життя пенсіонерів неможливо. Сьогодні доходи Пенсійного фонду близько 170 мільярдів гривень, а видатки — 245 мільярдів. Вчасно платимо пенсії тільки тому, що держава щороку виділяє 80 мільярдів.

У квітні ви говорили, що наповнюватимете Пенсійний фонд за рахунок виведення зарплат із тіні й це додасть 200 мільярдів гривень.

— Це — в ідеалі. Перехід до накопичувальної системи — крок до легалізації зар­плат. Коли людина розумітиме: що більшу зарплату покаже, то буде більше відрахування і тим більше отримає на старості.

Зараз що може призупинити пенсійну реформу?

— Загальмувати розвиток економіки й країни може лише продовження воєнних дій на Донбасі. Є президент, уряд, конституційна більшість у Верховній Раді, які дивляться в одному напрямку. Важливо не повторити помилок 2005‑го і 2008–2009 років. Тоді взаємопоборювання демократів призвело до приходу Януковича і трагедії для українців. Якби не було війни на Донбасі, ­могли би збільшити соціальну допомогу, пенсії. А так цього року 80 мільярдів змушені віддавати на Збройні сили.

Сьогодні економіка заробляє гроші, щоб зберегти мир в Україні, цілісність країни, посилити армію. На інше поки що не вистачає. Путін робить усе, щоб у нас не було стабільності. Провокує невдоволення людей і соціальний вибух.

Людям справді важко.

— Так, тяжко всім. Товари подорожчали, тарифи зростають. Але через це пройшли всі країни. За газ треба платити реальну ціну. Тому реформуємо систему субсидій. Зробили її простішою та відкритішою. Широко розказали, як отримати допомогу. Перший етап реформи пройшли. У зв'язку із закінченням опалювального сезону витрати на житлово-комунальні послуги, незважаючи на підвищення ціни на газ, сильно не збільшаться. Реальне підвищення люди відчують з початком нового сезону — в жовтні. Тоді додатково прийдуть оформлюватися. Це буде друга хвиля.

Скільки держава витратить на субсидії?

— Запланували 24,5 мільярда гривень. Якщо їх не вистачить — виділятимемо додаткові кошти.

Декого обурила ваша пропозиція вивішувати на під'їздах прізвища тих, хто отримує субсидії.

— Громадські об'єднання вважають це елементом боротьби з корупцією та контролем за використанням державних коштів. Буде ще електрон­ний реєстр. Тиснутимемо на совість. Коли прізвища отримувачів субсидії висітимуть на будинку, кожен десять разів подумає — збрехати державі чи ні.

Для отримання субсидії яким має бути сукупний дохід родини?

— Вище 3 тисяч гривень на людину припиняє право на отримання субсидії.

408 000 гривень заробив торік Павло Розенко. З них 192 тис. — депутатська зарплата. На посаді міністра отримує близько 5 тис. грн щомісяця.

Пішки ходить на роботу

Павло Розенко народився в Києві. Вивчився на інженера теле- й радіозв'язку. Рік працював за спеціальністю в Національній телерадіокомпанії. Потім 10 років був помічником нардепа-"рухівця" Івана Зайця. Також допомагав у роботі народним депутатам Ярославу Мовчану та Олександрові Донію.

Двічі ставав першим заступником міністра соціальної політики — 2000-го та 2005-го. Два роки керував службою соцполітики Секретаріату президента Ющенка.

Уперше потрапив до парламенту 2012-го під №10 партії УДАР Віталія Кличка. В останнє скликання пройшов за списком "Блоку Петра Порошенка". У грудні торік очолив Мінсоцполітики.

На роботу Розенко добирається пішки — за 20–25 хв. Приходить на 8.00. Завершує робочий день близько дев'ятої вечора.

— Додому теж іду пішки. Але якщо вже дуже пізно, їду службовою машиною, — розказує. — Вона в міністерстві одна.

Дружина 44-річна Оксана 20 років працює в апараті Верховної Ради. Подружжя виховує двійнят — 15-річних Ярослава й Анастасію. Мають 6-річного собаку Реджера.

×